Ефіопія — федерація, Конституція якої встановлює право націй, народностей і народів на самовизначення та навіть відокремлення. Регіони формально мають право на широку автономію в межах централізованої держави. Тиграй — один із таких регіонів, який у 2020 році став епіцентром одного з найкривавіших конфліктів сучасної Африки.

За два роки війни загинуло близько мільйона людей, десятки тисяч стали біженцями, а тисячі жінок стали жертвами сексуального насильства. Були спустошені цілі райони, а федеральна влада вдалася до блокади Тиграю: регіон відрізали від постачання продовольства, ліків і пального, відключили телекомунікації, інтернет і мобільний зв’язок.

Через цю ізоляцію війна в Тиграї залишалася поза увагою міжнародної спільноти. Ба більше, чимало жителів самої Ефіопії не мали уявлення про масштаби звірств, що відбувалися в регіоні.

Щоб глибше зрозуміти цю трагедію, минулого року ми записали інтерв’ю з Теклейхайманотом Велдемайклом, вихідцем із Тиграю, який досліджує війну та займається її висвітленням у Європі.

Після публікації до нас звернувся читач Крістіан Мамо, ефіопець з українським корінням, який зазначив, що наша розмова оминула важливі аспекти конфлікту. Тоді ми вирішили організувати спільну розмову — дослідника Тиграю та журналіста з Ефіопії.

Чому наріжним каменем їхньої розмови став саме федеративний устрій країни? Чи можлива інша модель для Ефіопії? І чи є вихід із цієї кризи? Читайте в нашому новому матеріалі.