«Брехня, яку прикривають словом кохання».

Так у своєму основоположному творі феміністичної критики Маркса Сильвія Федерічі викривала величезний обʼєм репродуктивної праці, який довгий час залишався невидимим навіть для марксистських класиків.

Проте саме ця своєрідна праця — виховання дітей, домашня робота, афективна підтримка й догляд за рідними — складає не просто значну частину капіталістичного виробництва, а є його фундаментом. Адже, залишаючись непоміченою та неоплачуваною, вона відтворює його центральний товар — робочу силу.

У нашій сьогоднішній публікації італійська феміністка Анна Курчо пропонує розглядати репродуктивну працю як форму продуктивної. Відтак дослідниця показує, що в умовах неоліберальних, «постфордистських» реформ репродукція стає головним джерелом накопичення капіталу. Скорочуючи видатки на освіту, охорону здоров'я та соціальну підтримку, капітал комодифікує та підкорює ці сфери, перетворює їх на джерела прибутку.

Чи можливо протистояти цій експлуатації і які стратегії існують для цього — читайте у статті дослідниці.