Лілія Блажко — мешканка прифронтового села Павлівна Сумської області. Від початку війни Лілія опікується 10 односельчанами: доставляє їм пенсії, продукти, ліки, допомагає у прибиранні, приготуванні їжі, догляді за городом і клеїть шпалери.

Чому вона все це робить❓

Лілія працює соцпрацівницею і, як і інші робітниці соціальної сфери, за свою роботу отримує зарплату у розмірі прожиткового мінімуму — в середньому 6 000 гривень. З огляду на це зрозуміло, що ризикувати життям, допомагаючи людям, які залишаються у прифронтових містах, її змушує далеко не страх звільнення.

▪️ Що ж тоді мотивує до самовідданої роботи таких соцробітниць, як Лілія?
▪️ Які проблеми соціальної підтримки є нагальними під час війни?
▪️ І що потрібно для розвитку сфери соціальних послуг, коли потреба у них стає дедалі більшою?

Читайте про це у матеріалі з історіями чотирьох українських соціальних робітниць.