25 тисяч підписів і одна відписка

Міністерство фінансів написало Національну стратегію доходів до тридцятого року. Серед іншого там закладено поступове переведення аграріїв з четвертої групи спрощеної системи на загальну. Документ ухвалив Кабмін.

Бізнес-асоціації просили діалогу. Аналітичні центри готували зауваження. Стратегію ухвалили без них. Тоді зібрали петицію про її перегляд, вона набрала двадцять п'ять тисяч підписів, і у відповідь прийшло, що все добре і все в рамках євроінтеграції.

Тепер уяви фермера, від якого вимагають планувати на роки вперед. Диверсифікуйся, виведи двісті гектарів під щось нішеве, зайди в переробку, вклади зароблене. Під яку податкову систему він усе це має планувати?

Замість політики в нас набір точкових інструментів. Програма 5-7-9 справді витягнула багатьох у перші роки великої війни, це був інструмент виживання, і працює вона досі. Але короткі й дешеві гроші дають пережити сезон, вони не будують ферму і не запускають переробку.

Аграрна політика це про середовище, в якому бізнесу спокійно працювати. Будувати його треба з кінця: спершу відповісти, яким ми хочемо бачити сектор через десять чи п'ятнадцять років, і вже від цієї відповіді відмотувати назад до мит, груп і програм. Поки що ми робимо навпаки і щоразу дивуємось, чому нічого не складається.

Чому в держави є рішення по аграрці, але досі немає аграрної політики - https://youtu.be/Q4UVb1QdVq0