Двоє людей на всю зміну

Сучасний борошномельний комбінат на Кіровоградщині. Зерно заїжджає, борошно виїжджає вже розфасованим у пакети для магазину, і весь шлях між цими двома точками автоматизований. Скільки людей стоїть на зміні? Двоє. Один управляє всією системою, другий ходить і дивиться, щоб автомати не збоїли.

Ось це і є відповідь усім, хто роками повторює, що Україні треба перестати вивозити зерно і почати вивозити муку, бо переробка створює робочі місця. Іноді створює. А іноді виглядає рівно так.

Тепер цифри, яких у цій дискусії чомусь ніколи не чути. Світовий ринок зерна коштує понад 150 мільярдів доларів. Світовий ринок борошна не дотягує навіть до восьми мільярдів. Десятки мільйонів тонн зерна і олійних вивозять Німеччина, Франція, Сполучені Штати, і нікому не спадає на думку назвати їх сировинними придатками.

Рахувати треба інше: скільки країна заробляє на гектарі і на тонні. Валюта від експорту зерна й олії всі ці роки тримала гривню, поки решта економіки провалювалась. Це наша подушка безпеки, і відмовлятися від неї заради красивого слова переробка трохи необачно.

Переробка потрібна там, де вона тягне за собою довгий ланцюг: техніку, обладнання, насіння, дослідження, людей, які все це вміють. Саме такий ланцюг лишає гроші в країні, а не гасло з трибуни про муку замість зерна.

Чому вимога робити борошно замість зерна не робить країну багатшою - https://youtu.be/Q4UVb1QdVq0