Вартість популізму

Тариф на тепло в Україні не покриває навіть собівартість виробництва. Теплопостачальні підприємства працюють у величезний мінус. Держава обіцяє компенсувати різницю, але не компенсує. Накопичуються борги перед Нафтогазом. Рахунки підприємств арештовані. Фактично це підприємства-напівбанкрути, які тримаються на ентузіазмі людей за низькі зарплати, бо розуміють - якщо вони підуть, тепла взимку не буде нікому.

Ми це вже проходили. 2014 рік: борги Нафтогазу покрили друком гривні. 90 мільярдів гривень надрукували і передали. Далі всі побачили результат в обмінниках - курс почав стрибати: 12, 14, 16, 20 і вище. Ти нічого не платив за газ за ринковою ціною, але твоя купівельна спроможність впала вдвічі. Заплатив приховано і ще більше, ніж якби платив чесний тариф.

У Молдові рівень доходів близький до нашого. Тариф на газ - 40-50 гривень, динамічний, залежить від ринку. У нас тарифи повністю відірвані від реальності. Ця відірваність нікуди не зникає - вона накопичується боргами, які потім лягають на всіх через девальвацію. Уряд каже: до кінця воєнного стану тарифи не чіпаємо. Але воєнний стан може тривати довго, а борги ростуть щодня.

Замість цього можна зробити рівну систему: всі платять стільки, скільки коштує, а хто не може - отримує адресну допомогу. Але це непопулярно. Тому ми живемо в мантрі, що ресурси безкоштовні, і дивуємось, чому все розвалюється.

Чому дешеві тарифи обходяться дорожче за ринкові - https://youtu.be/7JKiwh7sBhQ