ВС @asea_mitrel
Showing posts older than #239 · Back to latest
Forwarded from ✨Чарівне фентезі Букнет✨
Forwarded from Безодня Фентезі. Марго Вольська
Я – сирота-ельфійка, і мою долю визначила наставниця. В двадцять років я мушу заключити контракт з тим, кого обере леді Веспер. Вона отримає гроші, а я – жорстокого хазяїна.
Звісно, я спробувала втекти… І потрапила в руки некроманта, графа Анрі де Роана. Тепер я – його особиста помічниця, зв’язана кривавим контрактом, а він ще й каже, ніби так рятував мене!
Анрі молодий і гарний, обіцяє навчати магії… Та я не вірю жодному слову. Втечу! Правда, для цього потрібно позбутись магічного нашийника, розірвати контракт і здихатись балакливої білки, яка вирішила, що вона мій фамільяр.
…В сенсі, Анрі хоче викрити і арештувати леді Веспер? Заради такого діла можна і затриматися.
І нехай білка припинить казати, що я закохалась в некроманта. Не буде цього! Не буде ж, правда?
Forwarded from Майстерня заклять Неби Крайчик ❤️
Forwarded from Подорож у казку| Книги Олени Гуйди (Олена Гуйда)
Я погладила себе по животу, і нанесені символи відгукнулися, немов вже чекали завершення ритуалу. Має вдатися.
Може, я вагалася через те, що так і не вдалось приховати волосся? Я і так перстень крутила, і навпаки. Але волосся з рідкісним відтінком блакитного срібла ніяк не бажало ставати рудим. Та бодай золотавим.
З іншого боку, ну то й що? Завтра ми всі отримаємо розподіл після контрольного заміру рівня магії і розлетимося імперією. От заради клятого контрольного заміру я й наважилась на це. Бодай йому… точніше, не через сам замір, а через розподіл. У мене була ціль, якої я старанно намагалась досягти. Мені конче потрібно було потрапити в бойову п’ятірку, а там і за Щит. Але от біда – сили малувато. Тож шанси фактично нульові. Навіть попри те, що на своєму курсі я – краща.
І в мене мимоволі вирвалось важке зітхання. Втім, що вже злитись на несправедливість цього світу? Краще думати, як здійснити задумане.
— Здоров, Мікарене, — я ж зайшов до лабораторії, незворушно відкривши двері без стуку, під повними жаху поглядами першокурсників.
Одночасно з моєю появою в лабораторії щось вибухнуло, і по приміщенню розсипалися яскраво-рожеві блискітки.
— А най тобі, Реле! — вигукнув Мікарен, з’являючись із рожевого марева зі звичним гніздом замість волосся та величезними захисними окулярами на пів обличчя.
Одяг його весь був присипаний цим рожевим неподобством, і він у такому образі був дуже схожий на фею з нічних кошмарів.
— Ну скільки можна! Хоча б застукав! — Мікарен кашлянув, і з його рота вилетіла хмарка рожевого диму.
— Це все одно нічого б не змінило, і ти про це чудово знаєш, — промовив я, сідаючи на найближче чисте крісло.
Мікарен ображено засопів та, бурмочучи собі під ніс щось про капосних друзів та нахабних ректорів, почав прибирати, звільняючи приміщення від цього зефірного пилку. Він знав, що я мав рацію. Бо хоч стукай, хоч вривайся до лабораторії, як я зараз, — результат буде той самий. Якщо потрапиш не на той етап концентрації, станеться щось на кшталт цієї рожевої революції.
Forwarded from Татія Суботіна | Книжки з характером
Мій план утечі був геніальним: приспати нав’язаного чоловіка просто в шлюбну ніч і дременути світ за очі. А де найкраще ховатися магині Життя? Звісно, в Академії Смерті!
От тільки на вступному іспиті я так шарахнула силою, що мене запхали на курс бойових некромантів. А куратором став сам лорд-ректор… мій клятий чоловік.
Він люто шукає свою втікачку по всій Імперії, гадки не маючи, як вона виглядає без весільної завіси. А я щоранку сиджу в першому ряду його аудиторії й сподіваюся, що шукати під власним носом він здогадається ще не скоро.
Forwarded from ✨Чарівне фентезі Букнет✨
