Вірші й всілякі тексти 🌕🪶 ✎
Тгк з творчістю: https://t.me/art_dariii
Post #55
10
Second day як граю пісня шмальгаузен. Сподіваюсь скоро щось напишу
- 🕊 1
Channel Public Channel
𝐴 𝐴𝑟𝑡_𝑑𝑎𝑟𝑖𝑎 🌕 𝑃𝑜𝑒𝑡 🪶
@art_dariapoet
- Subscribers
- 9
- Photos
- 6
- Videos
- 0
- Links
- 0
Recent Posts 9 shown
Post #53
12
Всім доброї ночі, та ось вам початок "Каліпсо" замість колискової
- 🕊 1
Post #52
21
Мій сум схожий на бурштин з домішком кришталю
Та де знаходжу сили йти далі
Не знаю, маю
Йти й дбаю
Про всіх, хоча й себе не помічаю
Бо роль — броня,
Сцена — щодня.
Чи варта світла,
Коли не розквітла?
Без нот і гри,
Без творчої імли?
Чи я ескіз,
Чи я із сліз?
Коли без сцени
Пустіють вени?
Коли без ролі
Немає волі?
Чи варта я
Життя й буття,
Якщо не творчість —
Моє каяття?
Чи варта я
Твоїх вітрил?
Коли малюнок —
Мій обезсил?
Лиш синя туш
Морських калюж?
Чи я — глибина
Без меж і дна?
Коли я — туш,
Не море душ?
Коли акорди —
Лиш мої рекорди?
Лиш синій штрих,
Що в штормі стих?
Лиш звук струни,
З глибини?
Чи варта я,
Без рами й гами?
Лиш білий аркуш,
Без ліній і тиші —
Та чи потрібна я
Твоїй душі?
Коли я сяю в нічній
Тиші
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ 29.03.26
Та де знаходжу сили йти далі
Не знаю, маю
Йти й дбаю
Про всіх, хоча й себе не помічаю
Бо роль — броня,
Сцена — щодня.
Чи варта світла,
Коли не розквітла?
Без нот і гри,
Без творчої імли?
Чи я ескіз,
Чи я із сліз?
Коли без сцени
Пустіють вени?
Коли без ролі
Немає волі?
Чи варта я
Життя й буття,
Якщо не творчість —
Моє каяття?
Чи варта я
Твоїх вітрил?
Коли малюнок —
Мій обезсил?
Лиш синя туш
Морських калюж?
Чи я — глибина
Без меж і дна?
Коли я — туш,
Не море душ?
Коли акорди —
Лиш мої рекорди?
Лиш синій штрих,
Що в штормі стих?
Лиш звук струни,
З глибини?
Чи варта я,
Без рами й гами?
Лиш білий аркуш,
Без ліній і тиші —
Та чи потрібна я
Твоїй душі?
Коли я сяю в нічній
Тиші
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ 29.03.26
- 🕊 2
- ❤🔥 1
Post #51
29
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ 🍂 Нехай перехожі дивуються нам ☕
Поміж гучних тих вулиць й метушливих доріг
Почую десь близько твій рідний сміх
Вітер зіб'є осіннє те листя
Й танцюватимем ми між ним у цім місті
Адже завадить цьому тільки розлука.
Обійми перонні, смуток й задуха.
Запахом ніжних червоних троянд
Ти зігріваєш похмурий квартал.
Який ми з тобою назвемо своїм
Одним - нашим
Твоїм і
Моїм.
Хай свічки горять, лишаючи слід,
Запах кориці залишиться у нім.
Нічні ліхтарі й палаючі очі
Подаровані нам чарами ночі.
Нехай перехожі дивуються нам
А ми віддамося осіннім пісням
Зігріємо кавою теплі долоні
Допоки листя кружля на пероні
- 🕊 1
Post #47
56
︎ ︎ ︎ ︎
Ніч розляглася на місті важка,
мов ковдра з холодних причин.
Сніг опускається повільно з неба,
наче хтось рахує хвилини причин.
Асфальт під ногами темний і мокрий,
вбирає у себе чужий поспіх і страх.
Місто не спить — воно тільки вдає,
що йому не знайомий цей крах.
Ліхтарі, мов очі безсонних людей,
дивляться в спини, у тінь, у сліди.
Світло тремтить, ніби знає напевно:
тут не буває легкої зими.
Вітрини ховають відбитки облич,
де радість колись ще жила.
Тепер там лиш холод і крихка тиша,
яку ніч по краплині пила.
Я йду — і сніг липне до темних підошв,
до думок, що не вміють спать.
Кожен крок — це спроба не впасти
в те, що так легко назвать «назад».
Місто дихає глибше під ранок,
наче щось пережило і мовчить.
І я серед нього — не тінь, не спомин,
а тріщина, що ще болить.
І якщо між дахами і небом
мій голос колись проросте —
це буде не крик і не сповідь,
а сніг,
що тихо
на місто
паде.
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ꤍᚺіᛚ 𐌼іᛯ ᚦγ𐌼ӄꤌ𐌼ꤣ
Ніч розляглася на місті важка,
мов ковдра з холодних причин.
Сніг опускається повільно з неба,
наче хтось рахує хвилини причин.
Асфальт під ногами темний і мокрий,
вбирає у себе чужий поспіх і страх.
Місто не спить — воно тільки вдає,
що йому не знайомий цей крах.
Ліхтарі, мов очі безсонних людей,
дивляться в спини, у тінь, у сліди.
Світло тремтить, ніби знає напевно:
тут не буває легкої зими.
Вітрини ховають відбитки облич,
де радість колись ще жила.
Тепер там лиш холод і крихка тиша,
яку ніч по краплині пила.
Я йду — і сніг липне до темних підошв,
до думок, що не вміють спать.
Кожен крок — це спроба не впасти
в те, що так легко назвать «назад».
Місто дихає глибше під ранок,
наче щось пережило і мовчить.
І я серед нього — не тінь, не спомин,
а тріщина, що ще болить.
І якщо між дахами і небом
мій голос колись проросте —
це буде не крик і не сповідь,
а сніг,
що тихо
на місто
паде.
- ❤🔥 1
- 🔥 1
- 🍓 1
- 💘 1
Post #24
46
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ — Ɓ𐌳ᱞ’єተꤕ ተіዘꤕӣ 𐚁
У темних вікнах блимає світло,
Сміх кривий розсипається дрібно.
Тіні танцюють, тіні живі,
Ми всі актори у цій грі.
Ми актори у цій виставі,
Без сценарію, в чорній залі.
Хтось кричить, а хтось мовчить,
Та завіса не спішить.
Граєм правду, поки живі,
Сни палають, мов у вогні.
Гра не закінчиться — маски злітають,
Правду на нитках всі вони тягнуть.
Тіні співають, тіні вже сплять,
Може, і ми навчимось брехать.
А сцена дихає, гасне світло,
Сміх відлунює тихо й розмито.
Ми стоїмо, немов силуети,
Без аплодисментів, без етикетів.
І завтра знову — нова роль,
Нова неправда, новий контроль.
Та навіть у темряві, серед гри —
Ми шукаєм себе, поки живі.
- 💋 2
- 🍓 1
Post #18
43
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ «Ні𐍁 𐌲𐌏𐌱𐌏ᖘ𐌵𐍒Ь 𐌼𐌏ї𐌼 і𐌼ꤕዘꤕ𐌼»
Ніч говорить моїм іменем —
тихо, ніби боїться зір.
Світ тече по асфальту темному,
мов кров у жилах старих квартир.
Я стою — у долонях тіні,
не знаю, де мрія, де правда, де сни.
Усе місто дихає в унісон із ним,
тим, хто давно не вміє спати крізь галас і дим.
Світло б’ється об мокрі дахи,
і в очах — ні межі, ні страхів.
Може, я ще тут, може — тиха,
мов звук, що загубився у розбитих вікнах.
Ліхтарі пульсують, мов серця у місті,
Дощ стукає по дахах, як несувмістно.
І в цих звуках — моя тиха розмова,
що шепоче про ніч, про минуле й нове.
І якщо ти мене згадаєш колись,
поміж гулом і вічним вітром, —
знай, що я залишила свій низький,
тремтячий шепіт під ліхтарним світлом.
- 💋 3
- 🍓 1
Post #8
72
︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ ︎ «𐌼іꤍተ꤀, ɰᝪ 𐌼꤀ẞપꤣተ𑀨»
Місто спить. Ліхтарі, мов молитви нічні,
впали в тишу, в дощі непробудні.
Я іду поміж них, самотніх, сумних, —
і шепочуть вони мені будні:
"Чому серце твоє ще не стерлось у сні?
Чом мовчиш, коли світ завмирає?"
А я тільки дивлюсь у вікна чужі,
де вогонь, мов душа, догорає.
Небо п’є свою втому з дощу,
вітер свище — нікого немає.
Я, напевно, себе відпущу
тим шляхом, де ніщо не чекає.
Я шукала в очах, у словах, у вогні,
у слідах на холоднім асфальті —
а знайшла тільки сутінки в сивій стіні,
і відлуння у серці невчасні.
Все минає. І дні, і ночі, й світи,
тільки біль не навчився тікати.
Він, мов тінь, що вчепилась в сліди,
йде за мною. Й не хоче прощати.
- 💋 3
- ❤🔥 1
- 🍓 1
Channel created
About this channel
- How can I read @art_dariapoet without a Telegram account?
- TGViewer shows the public web preview Telegram publishes for 𝐴𝑟𝑡_𝑑𝑎𝑟𝑖𝑎 🌕 𝑃𝑜𝑒𝑡 🪶: recent posts, photos, videos and the subscriber count, with no app, login or account.
- How many subscribers does 𝐴𝑟𝑡_𝑑𝑎𝑟𝑖𝑎 🌕 𝑃𝑜𝑒𝑡 🪶 have?
- 𝐴𝑟𝑡_𝑑𝑎𝑟𝑖𝑎 🌕 𝑃𝑜𝑒𝑡 🪶 (@art_dariapoet) has 9 subscribers on Telegram, refreshed roughly every 30 minutes.
- Does 𝐴𝑟𝑡_𝑑𝑎𝑟𝑖𝑎 🌕 𝑃𝑜𝑒𝑡 🪶 know I viewed it here?
- No. Public channel previews carry no viewer identity, and TGViewer has no accounts or tracking of what you look up.