Археозоологічні нотатки

Це прапор села Бужанка. Не впевнена, що там ловляться щуки в короні, але оці 2 стрілочки згідно поясненням - це стоянки первісної людини Бужанка 1 та Бужанка 2

Шановні волонтери! Дякую всім, хто відгукнувся на прохання про допомогу у розкопках стоянки Бужанка 2. Невдовзі я планую долучитися до роботи експедиції. В селі Бужанка відсутнє мобільне покриття, тож я буду на зв’язку нерегулярно. Місцева мешканка, пані Міла, відкрила для учасників експедиції свій Wi-Fi, тож ви також матимете змогу ним користуватися і контактувати з рідними.
Більшість з волонтерів ознайомлені з деталями доїзду до локації. Якщо хтось з вас вирішить спонтанно до нас завітати продублюю маршрут тут: Бронюєте місце на автобус Київ-Короп за номером 0977512400 Цей автобус відправляється о 7.30 ранку від метро Чернігівська (парковка біля магазину Новус). Бронь знімається за 10 хвилин до відправлення автобуса. В Коропі раджу відвідати громадську вбиральню, в яку мер вклав багато бюджетних грошів (і не дарма!), кафе-портал у 90-ті «Дар» і з’їсти деруни, а також краєзнавчий музей, частина експозиції якого присвячена Бужанці. З міста Короп до с. Бужанка громадський транспорт не їде, тож варто замовити таксі за номерами: Сергій таксі Короп 0983128123, Саша таксі Короп 0684202185, Андрій таксі Короп 0979827307 В Бужанці спитати першу ліпшу людину, де живуть археологи, і вас проведуть. В селі лише 2 невеликі вулиці, тож ви не заблукаєте.

Поки чоловік в експедиції ворочає мішки, я прийшла на Суспільне мовлення, так би мовити, поговорить. Говорили про результати і перспективи досліджень стоянки Бужанка 2, яка зараз в полі моїх професійних зацікавлень. Говорили про мамутів і їх супутників та первісних людей які на них полювали

Модуль знань | 23.07.2026 15:05 https://share.google/qVGz7lT0rKUfTAmjn

Під час польових досліджень ви зможете долучитись до розкопок, подивитися на залишки первісного вогнища якому близько 13 тисяч років, а якщо пощастить, то знайти орнаментований первісною людиною бивень мамута, як знайшов Дмитро Ступак в Оболонні. З місцевих атракцій - річка Десна, старовинна архітектура з легендарним дерев'яним мереживом і козацьким барокко. Місцеві мешканці також дуже екзотичні. Вони досі живуть за рахунок збирання грибів і рибальства. Вирощують диких свиней замість свійських. Повний затишок вдалечині від цивілізації. З вас вимагатиметься приїзд і фізично нескладна робта. Польові дослідження відбуваються зараз і плануються в серпні та вересні. Можете обрати зручний для себе час. Ви можете приїхати як самостійно так і з родиною. Всім знайдуться посильні і цікаві завдання. За деталями пишіть мені в тг (посилання на профіль в описі каналу) або телефонуйте Дмитру Ступаку +380955532568

Коли я була студенткою першого року навчання, то мусила трішки перебільшити (читайте дуже сильно навигадувати😄)свій досвід навиків польового життя і технічних креслень, для того щоб мене взяли на практику у польову експедицію. Місць було обмаль, а перевагу надавали тим, хто вже мав досвід в археології. Часи трохи змінились і тепер в експедиції найбільша цінність - це людина, якої завжди не вистачає. Частина з наших друзів захищає країну від окупанта, інші - залишили науку через скрутне становище самої науки, студенти теж здебільшого працюють на кількох роботах щоб стягувати це життя. Тож ми Дмитром Ступаком шукаємо волонтерів у археологічну експедицію на дослідження стоянок Оболоння та Бужанка 2. Це стоянки пізнього палеоліту, часу коли жили мамути і мисливці на них. Обидві стоянки розташовані у Коропській ОТГ Новгород-Сіверького району в межах Мезинського НПП.

Під час виконання бойового завдання загинув Ігор Ходжаніязов, @anonimny_avtor. Відомий дослідник кримськотатарської музики, надзвичайно ерудований чоловік. Ось допис дружини. У нього залишилсоя троє малих дітей.
Буквально 26 червня з ним обговорював можливу спільну публікацію про сакральні джерела, а 28 червня його не стало.
Мені важко усвідомлювати і примайти втрату таких людей.
Спочивай. Сподіваюсь, що твої справи знайдуть наступників, які продовжать пошуки.
Ось номер карти для підтримки його родини: 5363 5421 1250 0567

Світла пам'ять колезі, невимовно шкода💔

Це жартівливе зображення колумбійського мамута авторства палеохудожника Ходарі Нунду. Картина зображає битву між мамутом і смілодоном, в якій мамут перемагає жижака за допомогою пеніса. У коментарі до ілюстрації, автор зазначає, що вважає несправедливим, що такий гнучкий і рухливий орган міг використовуватися мамутом лише за первинним призначенням. Тому ось така цікава інтерпретація, яка нажаль чи на щастя не відповідає дійсності😄Ось посилання на сторінку автора https://www.instagram.com/p/DPxzUJFDWNt/?igsh=MXM1eWd2MmttNmwxMw==

Гіпсовий зліпок мамутеня Діми в експозиції плейстоценової зали ННПМ НАН України

Знахідка мамутеня Діми, свого часу, створила справжнє емоційне піднесення серед широкого кола науковців та населення. З оригінального зразка створили гіпсові копії в натуральну величину, одна з яких потрапила до нашого музею. Історія знайдення мамутеня надихнула мультиплікаторів на створення мультфільмів «Мама для мамутеня» (1981) та «Про мамутеня» (1983). Ця знахідка пожвавила інтерес до геологічного дослідження регіону крайньої півночі.

Кілька років тому до нашого музею звернулася пані Наталя і принесла фотографію з сімейного архіву учасника групи, яка відкрила мамутеня Діму —  Житкова Миколи Михайловича. За її словами, пам’ятне фото роздали всім авторам польових робіт, завдяки яким відкрили мамутеня.

Окрім мамутеня Діми, у вічній мерзлоті, в останні десятиліття були виявлені не менш цікаві знахідки – мамутеня Люба, індивідуальним віком в 1 місяць (2007 рік), мамутеня Юка (2010) індивідуальним віком в 3,5 – 5,5 років, новонароджене мамутеня Нун Чо Га (Nun Cho Ga 2022) виявлене в Юконі (Канада). Окрім мамутів, в останнє десятиліття у вічній мерзлоті Якутії було виявлено тіла лоша плейстоценового коня (2018) та левеня печерного лева (2017–2018). Знахідки добре збережених решток тварин плейстоценової фауни з вічної мерзлоти Якутії, нажаль, допомагають росії залишатися в інформаційному полі світової наукової спільноти ізалишаються одним з інструментів залучення учених з російських наукових установ до міжнародних дослідницьких проєктів.

Не лише в умовах вічної мерзлоти можна виявити рештки тварин попередніх геологічних епох зі збереженими м’якими тканинами. На початку ХХ століття, у покладах нафтовмісної горючої гірської породи озокериту в с. Старуня (нині Івано-Франківська область)були виявлені рештки тварин і рослин пізнього плейстоцену. Серед них були рештки мамута та волохатого носорога. Місцеве населення не одразу зрозуміло, що має справу з цінними знахідками, тому, на жаль, більша частина тіла і кісток мамута була ушкоджена перед тим, як дістатися до лабораторії. Решта частини скелетамамута зі зразками шкіри в наш час експонується у Державному природознавчому музеї у Львові, а рештки волохатого носорога зберігаються вПриродничому музеї Інституту систематики та еволюції тварини Польської академії наук у Кракові. В експозиції нашого музею представлені зразки шкіри та м’язів мамута зі Старуні.
Література:
Верещагин Н. К. 1979. Почему вымерли мамонты. Ленинград: Наука,195 с.
Магаданский мамонтенок, 1981, Н.К. Верещагин, В. М. Михельсон (Ред.) Москва «Наука».
Шило, Н. А., Ложкин, А. В., Титов, Э.Э., Шумилов, Ю. В. 1983. Киргиляхский мамонт. Москва «Наука»215 с.
Bayger J. A. Wykopaliska starożytne: Słoń mamut (Elephas primigenius Blum.), Nosorozec włochaty (Rhinoceros antiquitatis Blum. s. Tichorhinus Fisch.) wraz zwspółczesną florą ifauną. Krakow: Nakladem Museumim. Dzieduszyckikh, 1914. 412 c.
Boeskorov, G. G., Plotnikov, V. V., Protopopov, A. V., Baryshnikov, G. F., Fosse, P., Dalén, L., Stanton, D. W. G., Pavlov, I. S., Suzuki, N., & Tikhonov, A. N. (2021). The Preliminary Analysis of Cave Lion Cubs Panthera spelaea (Goldfuss, 1810) from the Permafrost of Siberia. Quaternary, 4(3), 24. https://doi.org/10.3390/quat4030024
Kosintsev, P. A., Lapteva, E. G., Trofimova, S. S., Zanina, O. G., Tikhonov, A. N., & Van der Plicht, J. 2012. Environmental reconstruction inferred from the intestinal contents of the Yamal baby mammoth Lyuba (Mammuthus primigenius Blumenbach, 1799). Quaternary International, 255(2): 231–238. https://doi.org/10.1016/j.quaint.2011.03.027
Maschenko, E.N., O.R. Potapova, P.D. Heinzman et al. 2021. Morphology, Individual Age, DNA and Sex of the Yuka Mammoth (Mammuthus primigenius) from Northern Yakutia, Russia. Paleontological Journal, 2021, Vol. 55, No. 11, pp. 1230–1259.DOI:10.1134/S003103012111006X

В експозиції плейстоценової зали музею присутній гіпсовий зліпок тіла мамутеня. Цей експонат покликаний продемонструвати, як зберігаються рештки тварин в умовах вічної мерзлоти. Вічна мерзлота являє собою промерзлий ґрунт, який влітку розмерзаєтьсяна поверхні, а на глибині зберігається замерзлим цілорічно. Природні зони, які містять вічну мерзлоту, розташовані на крайній півночі нашої планети та на півдні — Антарктиді.У вічній мерзлоті зберігаються тіла тварин із добре збереженими рештками м’яких тканин, нутрощів та шерсті. Наче потрапили у природну«морозильну камеру» на десятки тисяч років! Саме завдяки доброму стану збереженості, знахідки доісторичних тварин у вічній мезлоті є певною мірою сенсаційними. Вони дозволяють деталізувати зовнішній вигляд тварин, зокрема колір шерсті та вміст шлунку. Отримати зразки тканин для гістологічних та молекулярних аналізів.

Саме такою сенсацією стало виявлене тіло мамутеня неподалік міста Сусусман у 1977 році у вічній мерзлоті. Це було перше в історії цілісне тіло мамута, збережене із м’якими тканинами та залишками шерсті. Його виявили золотошукачі, які під час знімання бульдозером верхнього шару ґрунту намагалися дістатися до золотомісних пісків. Вони натрапили на лінзу льоду, яка являла собою ерозійне заглиблення від притоки річки Киргилях. В невеликій відстані від неї розташовувався струмок під назвою Діма, що і дало ім’я знахідці мамутеняти.

В певний момент, ерозійне заглиблення річки замерзло в цілісному стані із вмістом тіла мамутеня та інших органічних решток. В замерзлому вигляді знахідки дісталися до сьогодення. В лабораторних умовах були здійснені рентгенографія, проаналізовано вміст шлунку та кишківника мамута, відібрано зразки шкіри і шерсті. Індивідуальний вік мамутеня становив 7–8 місяців, абсолютний — близько 40 тисяч років. Вміст екскрементів мамутів та гальки в шлунку мамутеняти, замість материнського молока, вказав, що невдовзі перед своєю загибеллю воно втратило маму і шукало доступної поживи. Дійшовши до заболоченої місцевості в пошуку води, мамутеня потрапило в природну пастку, з якої не змогло вибратися. Отримані прижиттєві гематоми, та вміст річкового мулу та гальки в шлунку та кишковому тракті свідчили про його численні спроби вибратися. Тим не менш, шанси на виживання у дикій природі в такому випадку стали неможливими.

В частині експозиції відділу палеонтології, яка стосується походження людини, є скелети людини пренатальної стадії розвитку fetus, а також скелет дорослої людини. Імовірно, вони походять навчальної медичної колекції. За нашим припущенням, скелет дорослої людини належить людині, яка в в першій половині ХХ століття, заповіла своє тіло задля наукових цілей після своєї смерті. Після досліджень м'яких тканин скелети людей монтували для використання у школі в кабінетах біології. До 1950–60-х років така практика була поширеною. Потім їх замінили на пластикові. Імовірно, в нашій експозиції залишився зразок такого навчального скелета (Рис. 10). 

Замість металевих вітрин коридор музею прикрашали високі шафи із прозорим склом. Сьогодні вони є частиною робочих кабінетів учених або частиною фондових сховищ. Залишилося лише одне фото лівої сторони коридору відділу палеонтології з цими шафами (Рис. 11).

За спогадами співробітника музею Павла Пучкова, перша експозиція музею йому подобалась навіть більше ніж та, яка була створена у шістдесятих роках (Рис. 12). Вона була досить наукомісткою і водночас цікавою. Найяскравіше враження на нього справив цілісний скелет мамута з с. Гатне, якого виявили у 1951 році. На час монтування скелета він був природного для кістки сіруватого кольору. Пізніше скелет покрили лаком-консервантом, який надав йому буре забарвлення.

Подяки:
Авторка щиро вдячна своїм колегам, Діані Яблонській, Галині Анфімовій та Павлу Пучкову за цінні поради і допомогу у створені цього допису
Література:
Підоплічка, І. 1931. Виставка «Четвертинний період на Україні улаштована при ВУАН. Четвертинний період, В. Різніченко (Ред.) Вип. 1-2 за 1930 рік.
Яблонська, Д. 2019. Науково-педагогічна, музейна і громадська діяльність зоолога В.П. Храневича у Кам’янці-Подільському (1919-1933 рр.). Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Історичні науки. Том 29, с. 259-268
Храневич, В. Минуле фавни Поділля: шкіц з доби 12 – 19 століть. Вінниця: Віндерждрук імені Леніна. 1926. 26 с.
Макаренко Д. Є. Голгофа українських геологів. Київ: Логос, 2007. 188 с.

Вектор розбудови сучасної експозиції нашого музею був заданий у 1960-х роках, коли була сформована концепція металевих прозорих вітрин з експонатами та художньо оформлених фризів, які ілюстрували зразки. Саме з 1967 року наш музей став відкритим для загального відвідування. Але як музей виглядав до того часу? Сьогодні ми спробуємо частково відновити вигляд і структуру експозиції, яка була сформована у середині 1920-х років і існувала до початку 1960-х років. У цьому нам допоможе стаття засновника і першого директора Івана Підоплічка «Виставка «Четвертинний період на Україні» улаштована при ВУАН, яка була опублікована 1931 року.

Виставка була створена в середині 1920-х років і являла собою прообраз сучасної музейної експозиції. В попередніх дописах про будівлю музею ми зазначали, що від моменту її остаточної побудови в ній були розташовані відділення Всеукраїнської академії наук. Природничі напрямки зазвичай пов’язувалися зі збором польових колекцій, які з часом стали масовими і відкрили можливості до використання їх у експозиції.

Згідно статті Івана Підоплічка перша експозиція складалась з «Відділення стратиграфії і геоморфології», «мінералогії та петрографії» «відділу палеозоології» «відділу палеоботаніки» «відділу виробо-економічного значення четвертинних відкладів (корисних копалин)» та «відділу палеоліту». Іван підоплічко керував групою дослідників яка організувала виставку – ботанік Дмитро Зеров, геолог Іларіон Лепікаш, геологиня Мотрина Мельник, археологиня Марія Мушкет, палеонтологиня Ніна Пименова, археолог Михайло Рудинський, геолог Володимир Чирвинський.
Далі Іван Підоплічко розповідає про склад експозиції кожного з відділень. Наведемо опис відділення палеозоології, який став прообразом сучасного палеонтологічного музею.

У нінишньому відділі палеонтології в холі, на місці, де зараз розташована споруда з кісток мамутів Межиріцької стоянки був розташований скелет степового мамута  Elephas trogonterii  Pohlig, 1885, syn. Mammuthus trogonterii (Pohlig, 1885) (Рис. 1, 2). Рештки цього мамута випадково виявили у 1916 році під час прокладання залізничної колії у с. Табурище (нині місто Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області).   Цей скелет мамута був змонтований під керівництвом палеонтологині Ганни Закревської. За часів Другої світової війни цей скелет мамута був викрадений німецькими військами. На сьогодні його доля невідома. Ми робили окремо допис про Ганну Закревську тут https://www.facebook.com/share/p/1KgGs6Zpkq/
Іван Підоплічко також зазначає, що поруч з монтованим скелетом степового мамута була картина із реконструкцією цієї тварини в натуральну величину. За твердженням Івана Підоплічка, автором картини був Іван Їжакевич, який працював під науковим консультуванням геолога, академіка Володимира Різніченка. Імовірно йде мова про картину, яку знайшов наш колега Леонід Горобець (Рис.13)  https://www.facebook.com/share/p/1Frcab1TWu/

Окрім скелета мамута, були зразки, які і сьогодні перебувають в експозиції. Зокрема череп тура Bos primigenius Bojanus, 1825 з околиць міста Овруча. Проміри цього черепу були зняті професором Олексою Мельником і передані до публікації Василю Храневичу у книзі «Минуле фавни Поділля» 1926 року. Цього року фотографії цього черепу виповнюється 100 років. Сьогодні цей череп тура присутній у вітрині, в якій можна порівняти череп тура із черепами корів з середньовічних поселень (Рис. 3, 4).

Також були представлені фауністичні колекції пам’яток археології верхнього палеоліту – Журавка та Мізинська стоянка. Окрім того представлені рештки мамутів  з природних захоронень – сіл Збранки та Мотовилівка, міста Києва. З Кременчуга походив череп великорогого оленя Megaloceros giganteus Blumenbach, 1799 (Рис. 5,6,7).

Збереглися і моноліти стратиграфічних зрізів археологічних пам’яток Мізин та Журавка. Сьогодні вони знаходяться у малій плейстоценовій залі відділу палеонтології (Рис. 8, 9).