Гарячі казки Анні Флейм

Отже, Ґвейд... Якщо раптом хто не знає, це один з персонажів книги "Лиховісниця".

Факт перший: його зріст - 193 см. Відповідно, він вищий не лише за Ренну, але й за Райвена.

Факт другий: у віці 25 років на його рахунку вже було понад 30 вбитих магів. І це ще до знайомства з Лиховісницею, наслідки якого значно збільшили цю кількість 😏
Першого мага (химерника) він вбив у 12 років майже випадково - з переляку знищивши залишки його свідомості та фактично стерши його особистість всією силою свого основного таланту. Щоправда, сам при цьому мало не загинув від перевтоми і спричиненої нею активації прокляття, пов'язаного з його талантом до магії життя (мало не задихнувся через судоми).

Факт третій: Астар, наставник Ґвейда, був йому троюрідним дядьком. Цей бойовий маг вів свій рід від позашлюбного нащадка прапрадіда принца. Ґвейд про це знав і вважав загибель свого наставника не випадковою, хоч і не мав доказів.

#Інтерактив #Лиховісниця #Діти_Чорного_Сонця

Тихенько радію круглому числу підписників на каналі. Дякую, що ви тут 😊

Отже, пальму першості серед відповідей ділять Ґвейд та сестрички Теара й Фленна з книги "Лиховісниця", за ними йде Астард з дилогії "В обіймах привида/Поцілована некромантом".

Гаразд, завтра напишу про нашого любимого принца у вигнанні, а подальшими днями, можливо, й про сестричок дещо розповім))
Дякую всім, хто взяв участь у голосуванні 😊

P.S. Щось тиша така підозріла в коментарях на книзі "Полум'я та попіл". Настільки цікаво, що всі поснули з думкою "та коли ж це все вже закінчиться..."?😏

Ну що, давно у нас не було якогось двіжу... Тому пропоную інтерактив, тим паче, попередній раз минув наче цілком вдало. Тож, поки я працюю над оновленням...

Напишіть в коментарях, будь ласка, ім'я персонажа будь-якої з моїх книг, про якого чи яку ви б хотіли дізнатися 3 випадкових факти? 😏

Вітаю зі святом всіх, хто святкує 🐣

Щоб не надто пізно публікувати, сьогодні - полуторне оновлення, воно вже на сайті. Завтра також буде полуторне. Дякую за очікування)

Перепрошую, денні новини дещо вибили з колії, оновлення пишеться дуже повільно, не можу налаштуватись 😔
Тому прода за 13.04 переноситься - наступна буде або подвійною (одразу за 13.04 та 14.04), і я опублікую її о 00:00-02:00 15.04, або буде два полуторних протягом наступних двох днів. Дякую за розуміння.

Протягом 10 хвилин переполошитись, впевнитись, що книжки на сторінці не відображаються, написати в техпідтримку зі скринами... І лише після цього зрозуміти, що причина переполоху - невідображення книжок на сторінці - суто через те, що не авторизованим користувачам завершені твори 18+ не показуються, тоді як після авторизації - все гаразд. Видихнути, написати повідомлення, в якому перепросити у техпідтримки за згаяний час...
...і врешті-решт спитати у читачки, на якому саме етапі їй не вдається купити мою книгу.

Не люблю, але вмію та іноді практикую 🤦‍♀️

Перепрошую, сьогодні оновлення не буде, мозок закляк від холодів 🥶
Буде або подвійне - завтра, або два полуторних - завтра й післязавтра.

Русня скаженіє, а я... Зробила подрузі квіточки для її доньки 🌹 і тепер пишу проду.

Є думка створити якісь незвичайні квітки по мотивах своїх книжок. Треба буде пофантазувати на цю тему (колір, вид, композиція), як з'явиться вільний час 🤔

#Анні_щось_робить

Ніхто не чекав, а у нас знову, вже шостий, випуск рубрики #Анні_відповідає 😂

Чому замерзла Демонеса? Чи вона заморожена на завжди?

Книга, що не оновлюється протягом певного періоду (здається, місяць, але можу помилятися), автоматично набуває статусу "Заморожено". Наразі у мене просто немає на неї часу - увагу їй вдається приділяти лише в проміжках між виходом основних книг, поки фоном продумую сюжет нової великої історії 😔 Також складнощів додає те, що конкретно в Демонессі кожна публікація - це завершений розділ, що відмічає певний етап стосунків між ГГ, і в поточній недописаній главі вже 12+ тис. символів, а це ще навіть не половина міні-історії... 🫠
Тож, колись буде. Але коли... 🤷‍♀️

Доброго дня. Мені дуже подобається ваша творчість. Особливо те, що ви робите візуалізації. Чи є в вас інстаграм? Не думали зробити його, як альбом для зберігання візуалізацій до ваших книжок? Бо, як на мене, телеграм більш про спілкування. А в ІГ зручніше зберігати зображення та шукати їх, коли захочеться перечитати книгу. 😊

Доброго)
Акаунта в Інстаграм у мене немає, і в осяжному майбутньому поки що не планую його заводити. Тому є кілька причин:
- брак часу (ТікТок я вже намагалася завести, але де б ще кілька зайвих годин знайти для регулярного створення роликів для нього 😅);
- віковий ценз книжок (за будь-який натяк на еротику може прилетіти тіньовий бан, що зводить нанівець основну функцію такого профілю - просування книжки тими чи іншими методами);
- моя особиста нелюбов до соцмереж (мало хто знає, що насправді є група в Фейсбук, яку я не веду, на неї мені сил не вистачило 🫠).

Тож максимум, що я можу - дублювати підбірки зображень тут і в ТікТок. Здається, є там така можливість - публікувати "карусель" зображень замість відео. Можливо, колись руки дійдуть це зробити 🫣

Якщо ще щось цікаво, можете анонімно надіслати сюди своє запитання.

Стосовно питання про відпочинок. Ось так я проводжу свій вихідний😉

#Анні_щось_робить

П'ятий випуск рубрики #Анні_відповідає. Наразі останній, адже питань більше немає 😉

Чи завжди Ви писали під псевдонімом? Чи дає вам це більшу свободу у написанні еротичних сцен? І чи ніколи не хотілося Вам викрити своє спраіжнє ім'я?

Остання творча робота, підписана моїм справжнім ім'ям - це річний контрольний твір з української мови в 11 класі. Все, що написане після нього - під псевдонімом. Цьому є дві причини:

1) Псевдонім - це фактично бренд. Від його звучання та легкості запам'ятовування залежить наскільки охоче шукатимуть книжки в Гуглі спочатку первісна довіра до автора (дещо гротескний приклад - гуморна еротика від Хтивого Пончика, суто на мою думку, сприйматиметься читачами прихильніше, ніж від Крижаної Королеви, суто на рівні асоціацій), а потім - подальша впізнаваність. Принаймні, так це працює в електронному самвидаві, де в межах популярних жанрів авторів стільки, що читачі скоріше запам'ятовують самі книги, ніж те, хто саме їх написав.
Прикладом цьому є дописи на кшталт "допоможіть знайти книгу про те-се, і там ще оцейво було".
Звісно, з цього правила є виключення, здебільшого - з боку тих, чий псевдонім є скороченням від справжнього імені. До того ж, у деяких людей настільки влучні прізвища та імена, що їм і псевдо не треба, все і без того чудово виглядає в межах їхніх жанрів. Але якщо обирати повністю вигадане - то краще врахувати можливі асоціації 😏

2) У мене довге подвійне прізвище, яке я могла би скоротити, звісно, але еротичному фентезі таке скорочення не надто би пасувало. А змушувати читача його запам'ятовувати повністю... Ну таке. Класиком на кшталт Нечуй-Левицького чи Квітки-Основ'яненка я ставати не планую 😅

Власне, це узагальнені причини того, чому я користуюся псевдонімами. Як я вже зазначала раніше, у мене їх два - один для еротичного темного фентезі, другий - для бойового темного фентезі без любовної лінії або з незначною її присутністю десь на фоні. Надто велика різниця між інтересами переважної більшості читачів обох жанрів, щоб зводити всіх на одному акаунті. І Букнет цілком схвалює таке розмежування за умови, що автор здатен "потягнути" обидва напрями. Власне, те саме демонструють й інші письменниці, що водночас працюють, наприклад, в жанрах ромфентезі та СЛР.

Стосовно легкості написання еротики... Якби таки працювала під справжнім ім'ям, то так, я б напевно взяла псевдонім. Суто тому, що в нашому суспільстві ставлення до цього... специфічне. І якщо мені на це, можливо, було би більш-менш байдуже, то, з огляду на вкрай не розповсюджене прізвище, моїй дитині напевно було би ніяково в майбутньому почути від когось запитання на кшталт "о, то часом не твоя мамця порнуху пише?"😅

Та й загалом, мені ніколи не хотілося викрити своє справжнє прізвище. Так само, як ніколи не хотілося їздити по містах з презентаціями власних друкованих книг тощо. Я не тяжію до публічності і не мрію, щоб мене впізнавали на вулицях. Онлайн-спілкування мені цілком достатньо 😉

Якщо ще щось цікаво, можете анонімно надіслати сюди своє запитання.

Рубрика #Анні_відповідає, випуск четвертий.

Ви відповідали , що всі твори пишете і публікуєте сьогоденням. Тобто "заготовлених немає і все спонтанно" ( розчарування ще ні разу не було в написаному) Але при цьому відкрито підписку. Які гарантії окрім совісті тоді на викладку твору до кінця . Її дає сайт?

Відсутність плану для твору не означає спонтанність творчості загалом 😁 Я давно не залежу від такого ефемерного явища, як "натхнення" - просто пишу, якщо вистачає на це сил, або ні - якщо не вистачає чи стався якийсь форс-мажор. Але якщо все-таки пропустила - намагаюсь надолужити наступними днями. Це справа звички та досвіду, як і фонове продумування наступних сюжетних точок під час побутових справ. Тому і здатна тримати такий темп при всій... екстремальності своєї творчої діяльності.

При цьому, відомі мені комерційні автори працюють якраз за планом, зважено та упорядковано, і зазвичай мають один, а то й два-три романи, написані наперед і відкладені про запас. Вони молодці, без жартів. А я не вмію писати "в стіл", і вважаю це скоріше недоліком, ніж перевагою, та вже як є. Певною мірою - це запорука небанальності моїх сюжетів, і наслідок того, що мені важливий фідбек тут і зараз, інакше я б тут з вами не спілкувалась 😉

Тому, стосовно гарантій... Як читач - нічого не скажу, адже не стикалась з ситуацією, коли платну книгу просто закинули. Не виключаю, що такі випадки в історії сайта були, просто на очі мені не траплялися - можливо, хтось із читачів розповість. Але гарантом в такому випадку виступає сайт, так.

Можу дещо розповісти з позиції автора. Імовірність стикнутися з замороженою передплатою, на мою думку, доволі невелика, адже комерційні автори здебільшого цінують здобутий ними статус.

Для того, щоб його отримати, треба відповідати ряду критеріїв - за ними адміністрація формує перше враження стосовно здатності конкретно взятого письменника тримати регулярну викладку, створювати цікавий сюжет та читабельно його подавати, а також коректно спілкуватися з читачами та колегами. І лише після досягнення певних показників на акаунті можна тільки подати заявку. Яку розглядатимуть дуже уважно, і таки можуть відхилити.

Але якщо все добре, автор - молодець, відкрив передплату - починаються інші веселощі. На доведення передплати до стану дописаної книжки дається 120 днів (з моменту відкриття продажів), при чому є певний мінімальний ліміт символів, який треба видавати за певний період для того, щоб у модераторів не виникали питання стосовно надійності автора.

Звісно, можливі різні ситуації.

Автор, який первісно здавався надійним та організованим, може потрапити в обставини, коли тримати потрібний темп просто неможливо. У нас тут війна як-не-як 🙄 Тоді, наскільки до мене доходили слова інших письменників, питання вирішується в індивідуальному порядку - як з автором, так і з читачами, які не отримали завершений твір по результатах передплати.

Інша справа, якщо автор без вагомих на те причин не вкладається в зазначені вище рамки. Спочатку "злітає" цінник на передплаті, тобто, книга стає безкоштовною (наскільки я розумію, в таких випадках модератори зв'язуються з читачами, що встигли її купити, і пропонують компенсацію - виправте мене, якщо я помиляюсь).
Якщо автор таки дописує цю тепер вже безкоштовну книгу, то у нього, не виключено, все ще залишиться комерційний статус, тобто, можливість відкрити передплату на новий твір. Але при цьому за ним вже значно пильніше спостерігають від самого початку - можуть навіть для відкриття передплати попросити завантажити всі глави книги у вигляді чернеток, щоб впевнитися в тому, що вона вже завершена, і повторення попередньої ситуації не буде.

У разі ж рецидиву, коли попри всі перестороги автор все одно примудряється зіпсувати читацький досвід користувачів сайту, його позбавляють комерційного статусу. Наскільки чула, нерідко - без права його відновлення взагалі. Достеменно, тобто, з власного досвіду, сподіваюсь, ніколи про це не дізнаюсь 😏😁

Традиційно нагадую, що свої анонімні запитання ви можете надіслати сюди.

Не скажу, що це просто. З огляду на те, що у мене немає готового написаного роману, і те, що я щодня публікую (намагаюся 😅) - в той же день і написано... Шлях для екстремалів, так. Бо право на помилку у мене наче і є (ви у мене добрі та терплячі☺️), але я ненавиджу щось переписувати.
Тож, що написала - те й опублікувала, а тепер сиди-думай, як витягати персонажів з чергової халепи, куди ти їх запхала 😏
Втім, я вже десь в коментарях згадувала, що мої персонажі подекуди живуть своїм життям. У кожного є прописаний характер, особливості, здібності - тобто, все те, що мені слід мати перед очима, оцінюючи достовірність тих дій, які спадають мене на думку. Але, спіймавши стан потоку, іноді виходить так, що пишу я зовсім не те, що собі намітила.
Отак з персонажами в моїй голові і живемо, що вдієш))

А я тим часом нагадаю, що свої анонімні запитання ви можете надіслати сюди.

Ну от, знову понаписувала на два дописи. Тому теж відмічаю тегом #Анні_відповідає (а першу частину відповіді ви знайдете повідомленням вище).

Знову рубрика #Анні_відповідає, випуск третій 😏

Завжди було цікаво: ви починаєте писати, коли вже маєте складений план, знаєте, чим все закінчиться чи все відбувається спонтанно, з якогось образу чи сцени в голові і кінець є сюрпризом і для вас?? І чи буває так, що доводиться переписувати, змінювати сюжет?

Можна сказати, що я практично ніколи не пишу за планом. Моїм мозком наявність плану сприймається так: окей, цю історію ми вже розповіли, нумо іншу писати.
Тобто, мені просто стає не цікаво. Адже я разом з читачами дізнаюся про всі хитросплетіння сюжету, знаючи про подальші події десь на рівні "ой, а потім вони якось проведуть ніч, після чого хтось помре" 😂

Тому максимум, що я можу знати про історію, яку пишу тут і зараз - ключові точки, а от як персонажі діставатимуться їх - то вже як вийде. Ці точки ці не є константою - якісь зникають, якісь додаються вже в процесі. Власне, чому я не пишу план - бо сприймаю його як ті самі точки, і маршрут час від часу неминуче змінюється, а переписувати план мені стає ліньки - тож не бачу сенсу робити марну працю. На "Лиховісницю" у мене був план, намагалася зробити все "правильно", і... Книжка в результаті має мало спільного з тим, що я там собі напланувала. Та й взагалі виявилася на поціновувача 😅

Іноді передчуття нової історії дійсно починається з образу, іноді - зі сцени (часто - фінальної), але найчастіше - із запитання "а що буде, якщо?..".

Поштовхом до цього сакраментального запитання може стати що завгодно - якась фраза, малюнок, пісня. Власне, у випадку з "В обіймах привида"/"Поцілована некромантом" первісний характер Ліама мені підказали рядки пісні "Cyanide Love" Within Temptation:

And death and I look each other in the eye, in the eye
We dance a while, and then we kiss goodbye
I'll get you closer to my hide away, lead you astray
I'm like a ghost, and I'll arise behind you

Eins, zwei, drei, vier, ich habe nichts gesehen
Ich habe nichts gehört, ich werde nicht reden

You'll take it, you'll break it, in seconds, it will be done
(You will get my cyanide love)

Переклад можна загуглити, зазначу лише, що первісно характер Ліама планувався жорстокішим. Адже якщо вже брати привида, то куди його поселити? В маєток. А в якому жанрі у нас фігурують маєтки з привидами? Або в містиці/жахах, або в готичних романах. До того ж, мені давно цікаво було трохи поекспериментувати зі псевдовікторіанским стилем, тому клубочок продовжив розкручуватися далі.

На щастя, я вчасно згадала, що взагалі наче еротику зібралася писати, а не оцейво все 🙄 Тому ще на етапі підготовки до публікації скорегувала характер ГГ в потрібний бік (приблизно тоді й сформувалась остаточна думка про характер психологічних проблем Ліама у стосунках з Ерзебеттою-старшою і батьком), а десь на середині першої книги псевдовікторіанщина мені просто набридла, тому звела її до мінімуму.

З огляду на такий хід думок, за однієї з класифікацій письменників я - "садівник". Тобто, у мене є задум/сцена/образ (саджанець), я починаю його розкручувати на всі боки (вирощувати) і далі дивлюся, що з цього виходить. Подобається - гаразд, можна спробувати виростити в сюжет-дерево. Не подобається, тоді ставлю перед собою питання: що не так? В який момент історія припинила мені подобатися? А потім думаю, як вирулити з цього глухого кута на цікавіші рейки))

Понеділок, у дитини почалися канікули, і на честь хорошого настрою з цього приводу - дарую трохи промокодів 😉

Дружина Темного Лорда:
vBAC4b_k
Msq9bv7w

Поцілована некромантом:
Js5tzzlA
9faANyMN
KdhfoORu

Приємного читання тим, хто встигне забрати промик 😊 Нагадую: те, що закреслене - вже активоване, якщо не закреслене - можна спробувати активувати))
Якщо не встигли - не засмучуйтесь, це не остання роздача, і наступного разу вам може пощастити!

Я тут обіцяла принести в групу згенеровані ШІ ілюстрації до циклу "Темна Леді", які настільки часто "випадають" з книг, що я думаю взагалі звідти їх прибрати.
Тож, нарешті виконую обіцянку, принаймні - несу те, що вдалося відкопати у надрах комп'ютера ☺️
Лія, зображення з обкладинок, і Арісаттід.
Зображення Ларнараара без напису, на жаль, не знайшла, але не надто й прикро, бо ще той покидьок 🙄

#Темна_Леді