П'ятий випуск рубрики #Анні_відповідає. Наразі останній, адже питань більше немає 😉

Чи завжди Ви писали під псевдонімом? Чи дає вам це більшу свободу у написанні еротичних сцен? І чи ніколи не хотілося Вам викрити своє спраіжнє ім'я?

Остання творча робота, підписана моїм справжнім ім'ям - це річний контрольний твір з української мови в 11 класі. Все, що написане після нього - під псевдонімом. Цьому є дві причини:

1) Псевдонім - це фактично бренд. Від його звучання та легкості запам'ятовування залежить наскільки охоче шукатимуть книжки в Гуглі спочатку первісна довіра до автора (дещо гротескний приклад - гуморна еротика від Хтивого Пончика, суто на мою думку, сприйматиметься читачами прихильніше, ніж від Крижаної Королеви, суто на рівні асоціацій), а потім - подальша впізнаваність. Принаймні, так це працює в електронному самвидаві, де в межах популярних жанрів авторів стільки, що читачі скоріше запам'ятовують самі книги, ніж те, хто саме їх написав.
Прикладом цьому є дописи на кшталт "допоможіть знайти книгу про те-се, і там ще оцейво було".
Звісно, з цього правила є виключення, здебільшого - з боку тих, чий псевдонім є скороченням від справжнього імені. До того ж, у деяких людей настільки влучні прізвища та імена, що їм і псевдо не треба, все і без того чудово виглядає в межах їхніх жанрів. Але якщо обирати повністю вигадане - то краще врахувати можливі асоціації 😏

2) У мене довге подвійне прізвище, яке я могла би скоротити, звісно, але еротичному фентезі таке скорочення не надто би пасувало. А змушувати читача його запам'ятовувати повністю... Ну таке. Класиком на кшталт Нечуй-Левицького чи Квітки-Основ'яненка я ставати не планую 😅

Власне, це узагальнені причини того, чому я користуюся псевдонімами. Як я вже зазначала раніше, у мене їх два - один для еротичного темного фентезі, другий - для бойового темного фентезі без любовної лінії або з незначною її присутністю десь на фоні. Надто велика різниця між інтересами переважної більшості читачів обох жанрів, щоб зводити всіх на одному акаунті. І Букнет цілком схвалює таке розмежування за умови, що автор здатен "потягнути" обидва напрями. Власне, те саме демонструють й інші письменниці, що водночас працюють, наприклад, в жанрах ромфентезі та СЛР.

Стосовно легкості написання еротики... Якби таки працювала під справжнім ім'ям, то так, я б напевно взяла псевдонім. Суто тому, що в нашому суспільстві ставлення до цього... специфічне. І якщо мені на це, можливо, було би більш-менш байдуже, то, з огляду на вкрай не розповсюджене прізвище, моїй дитині напевно було би ніяково в майбутньому почути від когось запитання на кшталт "о, то часом не твоя мамця порнуху пише?"😅

Та й загалом, мені ніколи не хотілося викрити своє справжнє прізвище. Так само, як ніколи не хотілося їздити по містах з презентаціями власних друкованих книг тощо. Я не тяжію до публічності і не мрію, щоб мене впізнавали на вулицях. Онлайн-спілкування мені цілком достатньо 😉

Якщо ще щось цікаво, можете анонімно надіслати сюди своє запитання.