Аналітика Куща

Когда-то саудиты были скитальцами: клан Рашидитов, заняв в 1890 году Эр-Рияд, выслала их в Бахрейн, затем в Катар и, наконец, в Кувейт.

Но в 1901 году дед нынешнего наследного принца Саудовской Аравии с отрядом в 60 человек начал поход для отвоевывания Эр-Рияда.

В итоге, саудиты стали властителями огромной Саудовской Аравии, Мекки и Медины и обладателями огромных запасов нефти и колоссальных финансовых ресурсов.

Хотя вначале все было не так благостно: наступление ихванов сопровождалось, например, резней мирных жителей в Эт-Таифе.

Именно радикализм и умение действовать быстро и радикально и принесло тогда победу саудитам.

В результате, 700-летнее правление в Мекке Хашимитов было прервано.

Сейчас история заходит на новый круг.

Ситуация на Ближнем Востоке поразительным образом воскрешает "привидения прошлого".

Здесь можно сделать несколько "открытий":

1. Все проблемы у правящих королевских династий появляются тогда, когда они проявляют геополитическую "строптивость".

2. События носят многослойный характер влияний и противовесов и обладают не просто двойным, но и тройным, и четверным дном.

3. Ставка для внутренних трансформаций делается на "голодные группы" местных мусульманских общин.

4. Королевские дома Залива - суть проекция интересов Запада на Ближнем Востоке.

5. Большие военные бюджеты местных монархий ничего не гарантируют, пока есть претенденты на их деньги из состава местных "голодных" мусульманских общин.

Трудно себе представить, но нынешний наследный принц Саудовской Аравии Мухаммед ибн Салман, который в одну калитку проигрывает йеменскому ополчению - внук основателя современной династии саудитов Абдул-Азиза Аль Сауда, который во главе конного отряда в 60 человек брал в 1890-м году Эр-Рияд.

Абдул-Азиз Аль Сауд не всегда владел Аравией и был хранителем святых городов Мекки и Медины.

Территория Аравии (Неджд и Хиджаз) с открытой после нефтью и святыми городами в основном принадлежала хашимитской династии, которая сейчас правит в Иордании.

Хусейн ибн Али аль-Хашими из династии Хашимтов - шериф Мекки, основатель и первый король Хиджаза, во время Первой Мировой войны сделал ставку на Британию и поднял восстание против Османской империи.

Британия инспирировала это восстание с помощью таких организаторов специальных операций как Лоуренс Аравийский, который описал те события в своей книге "Семь столпов мудрости".

Шериф Мекки Хусейн ибн Али получил целую серию писем з заверениями поддержки в деле создания хашимитской Аравии от британского верховного комиссара в Египте сэра Генри Макмагона.

Речь о знаменитой эпистолярной истории, созданной в 1915 - 1916 годах - она вошла в историю как переписка Макмагона — Хусейна.

Но после Первой мировой войны, Британия забрала себе Палестину, а Франция - Ливан и Сирию.

Хусейн мечтал о халифатской столице - Дамаске, поэтому не признал результаты Версальской мирной конференции.

Британия сделала Хусейна королем Хиджаза, а его сына Фейсала - королем Ирака.

Но Хусейн не сдавался и "писал письма" в Лигу наций.

Его противоречиями с Британией воспользовались недовольные - ополчение Неджда под управлением Абдул-Азиза II Сауда.

Саудиты тогда были точной проекцией нынешних хуситов в Йемене.

Они были "голодные" и исповедовали теорию своей религиозной исключительности.

Только в Йемене - это сейиды и шиизм, а в контексте тогдашних саудитов речь идет о салафизме/ваххабизме (чистом исламе первых общин) и братстве ихванов (общины, которые группируются вокруг имамов, общинных мечетей и представляют собой военизированную общинную территориальную организационную сетку).

Ихваны стали основой военной силы Абдул азиза ибн Сауда.

Хуситы-зейдиты сейчас фактически повторяют модель военно-территориальной организации саудитов-ихванов.

Вначале Британия защищала хашимитскую династию - английский военный десант в Джидде разгромил ополчение саудитов.

Но в 1924 году Абдул-Азиз ибн Сауд возобновил военные действия против Хиджаза, управляемого Хашимитами.

Хусейн тогда уже всех достал в Лондоне своими требованиями "выполнить обещания" и отдать ему Дамаск, который британцы уже уступили по итогам Первой мировой войны французам.

По странному стечению обстоятельств, охлаждение отношений Хашимитов и Британии совпало с новым наступлением саудитов.

Войска ваххабитов захватили Хиджаз, король Хусейн без поддержки британцев терпел одно поражение за другим.

Элиты Хиджаза заставили Хусейна отречься от власти в Джидде.

Саудиты-ваххабиты захватили Хиджаз, заняли Мекку, Джидду и Медину.

С тех пор Хашимиты покинули Аравию и стали королями в бедной Иордании, а саудиты полностью овладели Хиджазом - Аравией.

В дальнейшем они интегрировали нефтяные богатства Саудовской Аравии в британскую, а затем и в американскую финансовую систему (нефтедоллар).

Вынесу в отдельный пост свой комментарий, который родился в ходе диалога с Георгием Касьяновым:

Рентоориентированная экономика породила рентоориентированные политические элиты и коррупционную, рентную, сырьевую модель экономики, крайне зависимую от внешних факторов влияния, так как такая модель легко "ловится" на легализацию коррупционных капиталов политических элит за рубежом и на финансовую зависимость экономики в целом по компенсации структурных дефицитов (а такая система всегда финансово дефицитна).

Потенциал Украины в 1991 году.

Уровень потенциала УССР стал тогда одним из ключевых инструментов агитации за независимость.

Идеологически за независимость голосовало тогда примерно 30% населения.

Эту цифру легко проверить проанализировав данные референдума за "перезаключение союзного договора" в марте 1991 года - 70% были "за" новый Союз.

Эти же 70% населения, но уже в декабре 1991 года, голосовали за "лучшую жизнь" и перераспределение национального дохода в пользу населения республики, а не союзного центра.

Одна из агитационных листовок того времени приведена ниже.

Что касается нашего потенциала, то за годы независимости произошло структурное перестраивание украинской экономики.

Почти весь промышленный потенциал был амортизирован.

А вот аграрный потенциал, наоборот, сохранен и по некоторым позициям - усилен.

И тридцать пять лет спустя данные таблицы по аграрному потенциалу остаются в значительной степени без изменений.

Например, производство мяса на душу населения в Британии сейчас составляет около 63,3 кг в год, в то время как в Украине этот показатель находится на уровне 54–59 кг на человека в год.

Потребление молока в Украине составляет около 196–209 кг на душу населения в год, в Британии данный показатель - 220–230 кг.

Сравните эти цифры с показателями листовки.

А вот разрыв по производству зерна между Украиной и Британией за 35 лет даже вырос.

В целом можно констатировать, что модернизационный проект СССР, частью которого был промышленный и научный потенциал УССР, был воспринят в Украине после 1991 года на официальном уровне как насильственный и противоестественный.

Поэтому процесс деиндустриализации у нас в своей основе носит исторически закономерный, диалектический характер.

А возврат к агарно-сервисному укладу стал, наоборот, естественным и исторически "органичным".

Численность населения, потенциал науки и образования - эти параметры фактически приводятся в соответствие с новым архаичным аграрно-сервисным укладом: новая модель развития находит новую точку динамического равновесия и откалибровывает параметры производительных сил под свои потребности.

Калибрует в сторону снижения: трудовая миграция в этих условиях была запрограммирована.

Фактор войны - мультиплицирует и ускоряет эти процессы, но тренд был заложен задолго до войны.

В новой парадигме развития, новая модернизация возможна лишь как проект девелоперских политических элит (как это было, например, в Турции при Ататюрке или в Сингапуре при Ли Куан Ю).

Турецкое общество после Первой мировой войны тоже особо не хотело модернизироваться, а отторжение модернизации в виде консервативных настроений сохраняется даже сейчас.

Более того, Ататюрк столкнулся тогда с сильной архаичной, консервативной оппозицией.

Но весь цимес в том, что наши политические элиты всегда идут за трендом либо используют его, но никогда не формируют.

Формировать тренды научились лишь внешние силы влияния с помощью грантовой и активистской части украинского общества.

Государство утратило "голос идеологии развития".

А интересантов в нашей модернизации за внешним контуром нет.

Поэтому тема промышленного и научного развития является табуированной для активистской части общества, которое отдает предпочтение гендерным и ментальным перспективам трансформации украинского социума.

Поэтому табличку в приведенной ниже листовке можно смело делить пополам: промышленную верхнюю часть таблицы уже можно отрезать.

А вот если Китай твой соперник, то отдавать ему производство основной линейки комплектующих, потребительских и промышленных товаров, весьма рискованно.

Поэтому задача США - заставить Китай отказаться от глобальных амбиций: от претензий на лидерство в сфере ИИ, от инвестиций в фундаментальную науку, от инновационных энергетических проектов, от планов построения новой евразийской реальности.

И вернуть КНР в формат "глобальной мануфактуры".

Но для этого нужен сильный и долгосрочный инструмент давления и пара благовидных предлогов.

Закон об "адских санкциях" - реальная подоплека.

Почему закон Линдси Грэма был проголосован именно сейчас?

Основная экономическая модель Трампа, с которой он шел на выборы - это система импортных пошлин, с помощью которых планировалось собрать 500 млрд дол для частичной компенсации дефицита федерального бюджета США, который достиг 2 трлн дол.

Модель пошлин Трампа была разработана его советником по экономике Стивеном Мирреном, который написал известную статью "Методологические рекомендации по выравниванию дефицита торгового баланса".

Кроме того, система пошлин - это инструмент давления на Китай и страны Глобального Юга.

Но механизм пошлин Трампа "поломался" и "поломал" его Верховный Суд США, который отменил ряд введенных импортных тарифов и обязал казначейство вернуть импортерам 200 млрд дол.

У Трампа еще остается временный механизм пошлин: в рамках защиты национальных интересов, антикризисного реагирования и т.д.

Но это все ограниченные во времени механизмы сроком до трех месяцев, ряд из которых требуют согласия Конгресса.

Вопрос пошлин как части налоговой системы страны - это прерогатива парламента, у американского президента есть лишь инструментарий перманентной и временной "пошлинной инициативы".

Но для противостояния с Китаем, нужен системный механизм, который не зависит от парламента и суда.

Трамп должен казаться на переговорах с Си Цзиньпином сильной фигурой с широким инструментарием давления на Китай, а не президентом, пошлины которого против Поднебесной отменяет свой же Верховный Суд.

Именно поэтому Трамп решил "упаковать" тему пошлин в санкционную историю для получения двухпратийной поддержки в Палате представителей.

Демократы, кстати, прекрасно понимали суть этого финта Трампа, но не голосовать за "адские санкции" не могли - их бы не поняли собственные избиратели накануне выборов.

То есть Трамп получал идеальный вариант:

- демократы голосуют за закон и он получает широчайший инструмент применения антикитайских санкций без одобрения Конгресса и без рисков отмены пошлин Верховным Судом;

- демократы не голосуют и Трамп обвиняет их в лицемерии и в тайном "подыгрывании Путину".

При этом Трамп явно спешил - новый состав Палаты представителей после выборов мог сложиться не в пользу республиканцев и демократы могли предложить свой вариант закона с большими полномочиями парламента, а не президента.

Почему закон приняли именно сейчас?

Очевидно, что это сделано в преддверии визита Си в США, который состоится 23-25 сентября.

Теперь у Трампа, наконец, есть козыри на руках (в отличие от двух предыдущих встреч) - всяком случае, он так думает.

Российскую нефть покупают в основном три страны: Китай, Турция и Индия.

Но основной объем нефти идет именно в Китай.

Кроме того, Индия и Турция особо сопротивляться не будут, а вот Китай в контексте событий на Ближнем Востоке уже зависим от поставок российской нефти.

Но вся суть происходящего состоит в том, что и вопрос нефти в данной истории - лишь предлог.

Трамп, скорее всего, не будет заставлять Китай полностью отказываться от поставок российской нефти, ему нужно от Пекина нечто иное, намного более важное для США.

Если посмотреть на структуру промышленного развития в США в 2026 году, можно увидеть серьезный структурный дисбаланс: хороший рост передовых отраслей (ИИ, электроника, авиа, космос) и застой в традиционных отраслях (автомобилестроение, химия, переработка и т.д.).

Глобальное разделение труда построено таким образом, что инновационные отрасли экономики США оставляют себе, а "грязные" - переносят в страны Глобального Юга, в том числе в Китай.

Америка не горит желанием впрягаться на своей территории в сложный технологический цикл добычи редкоземов, хотя такие проекты уже активированы.

Для США выгодно оставаться в старой парадигме глобального разделения труда: максимизировать свою валовую добавочную стоимость и минимизировать чужую.

Но такая парадигма может функционировать лишь в рамках однополярного мира.

Друзья! Приглашаю Вас посетить мой новый курс:

Курс из 3-х лекций: «Эндшпиль войны и трансформация глобального мира».

Современный мир следует понимать как совершенно новую мир-систему, которая рождается в результате крушения «монополярного мира».

Описывать происходящие процессы с использованием старого терминологического аппарата и тем более экстраполировать геополитические процессы прошлого на происходящие сейчас события — ключевая ошибка на пути эффективного личного позиционирования и выработки индивидуальной стратегии развития.

Дата и время проведения:с 23 по 25 сентября 2026 года в 19:00 (по Киеву)

Формат: онлайн-встреча в Zoom

Модератор встречи: Руслан Бортник

Курс состоит из 3-х лекций: каждая лекция -  это 60 минут выступление лектора и 60 минут - это его ответы на вопросы слушателей.

Записаться на курс можно по ссылке: https://www.bortnikshool.com/ru/course/20332

На курсе мы продолжим изучать реальные изменения глобальной мир-системы, увидим, как меняется её понятийный аппарат, и научимся интерпретировать происходящие процессы исходя из их реального содержания, а не наших ожиданий или неверных аналогий.

Также продолжим важную работу по моделированию «индивидуального ковчега».

Программа курса:

Лекция 1. Экономико-политическое настоящее и будущее Украины (23.09.2026)

1.1. Эндшпиль войны — финал близок.
1.2. «Десять негритят» в украинском политикуме — останется «только один»?
1.3. Путь к миру — управляемый сценарий или кризис «накопленных повреждений системы»?
1.4. Формат будущих выборов — изменится политика или политики?
1.5. Экономический кризис осенью — в чём отличие от кризиса 2022 года.

Лекция 2. Распад глобальной системы (24.09.2026)

2.1. Мировые финансовые рынки — шторм, штиль или водоворот?
2.2. Новые мир-системные войны: теория «трёх тел» отныне базовая модель.
2.3. Новая евразийская реальность — как изменится мир.
2.4. Риски — on; возможности роста — on или off?
2.5. Перспективы ЕС — «тёмные десятилетия» или «30-летняя война»?

Лекция 3. Точки роста и «индивидуальный ковчег»
(25.09.2026)

3.1. Глобальный бигтех — кризис доткомов или точка роста.
3.2. ЕС — «цвет настроения красный».
3.3. Криптовалютная революция Трампа — пробуксовка или тщательная подготовка?
3.4. Новый массмаркет и цикл роста — когда стоит ожидать «роды»?
3.5. Личный портфель и личный ковчег — как избежать потопа?

"Моршинській" може пощастити з управляючою компанією.

Корпоративні права компанії IDS Ukraine, до якої входить відомий виробник мінеральної води «Моршинська», невдовзі можуть перейти в управління «Юридичного бюро «Пріорітас».

Цього гравця називають єдиним незалежним учасником торгів, який при тому запропонував одну з найпривабливіших пропозицій. 
Про це повідомляє видання OBOZ.UA. (https://www.obozrevatel.com/ukr/ekonomika-glavnaya/economy/hto-mozhe-otrimati-v-upravlinnya-korporativni-prava-ids-ukraine-scho-vidomo-pro-jmovirnogo-peremozhtsya.htm)

Управитель отримує контроль саме над корпоративними правами, а не над щоденною роботою заводів.

Виробництво, логістика, персонал та продажі продовжують функціонувати в межах звичної операційної системи.

Раніше конкурс виграла КУА «Укркапітал» із пропозицією винагороди на користь держави у розмірі 0,01% від доходу (близько 100 тис. грн на рік).

Заісно, що це мізерні кошти у якості винагороди за такий значний актив.

Крім того цю компанію позбавили статусу управляючої через відсутність реальної економічної моделі діяльності "Моршинської" та загрозу мільйонних збитків.

Новий ймовірний управитель – «Юридичне бюро «Пріорітас» – запропонував винагороду у розмірі 0,9%. Хоча ця цифра також невелика, вона підкріплена розрахунками. 

Першочергові витрати: Платформа електронних майданчиків (5 млн грн), банківські гарантії та страхування вимагають значних інвестицій на старті.

Реалістичність моделі: Ставка 0,9% дозволяє покрити стартові витрати першого року та забезпечити ефективне виконання договору в майбутньому.

Чому «Пріорітас» називають незалежним гравцем?

Серед інших претендентів на управління активом були потужні фінансово-промислові групи та структури, пов'язані з великим українським ритейлом і банками.

У випадку з «Пріорітас» відкриті дані не демонструють належності компанії до олігархічних кланів чи політичних центрів. 

Компанія працює з 2013 року і вже має досвід управління значними активами – зокрема, їй належить 100% найбільшого виробника туристичних товарів в Україні Terra Incognita. 

Також компанія має профільну команду, оскільки завдання управителя – реалізовувати права держави на дивіденди та корпоративний контроль, а не підміняти собою директорів заводів. 

"Якщо управитель не займається безпосереднім виробництвом, логістикою, продажами чи кадровою політикою операційної компанії, йому не потрібен штат, співмірний зі штатом самої IDS Ukraine.

Його функція – забезпечити корпоративний контроль", – йдеться в публікації. 

Нагадаємо, до групи IDS Ukraine входять відомі українські бренди мінеральної води «Моршинська» та «Миргородська».

Це активи пов’язані з російським олігархом Михайлом Фрідманом, який перебуває під санкціями України та міжнародних партнерів.

Комісія, яку очолює бізнес-омбудсман Анка Фельдгузен, розглянула документи компаній-претендентів і допустила п’ятьох учасників до наступного етапу — електронного аукціону.

Переможцем стане учасник, який відповідатиме встановленим умовам відбору та запропонує найнижчу вартість послуг з управління активами.

Його автоматично визначить електронна система закупівель за результатами торгів.

Практика, коли юридичні бюро керують активами мільярдерів широко розповсюджена у світі.

Тепер вона приходить і в Україну і застосовується щодо підсанкційних активів.

Саме ця форма управління активами є найбільш ефективною та прозорою в нинішніх складних умовах.

Саммит "Карпатська інтеграційна ініціатива" (назовем условно "Кініц") в Буковеле.

Является ли данный блок сильным ходом в современной геополитике?

Начнем с того, что современные геополитические конструкции - это всегда про рынки сбыта, торговые пути и инвестиции.

Сама по себе красивая аббревиатура еще ничего не значит (а тут она еще и "некрасивая").

Например, однажды придумали блок МИНТ: Мексика, Индонезия, Нигерия и Турция. Дальше названия дело не пошло.

Начнем с того, что Украина - не "карпатская" страна в прямом смысле.

Карпаты не занимают большую часть нашей страны и Украина не владеет большей (с ударение на о) частью этого горного массива.

Может, кто не знал, но основная часть Карпат находится в Румынии.

На втором месте - Словакия. Украина - на третьем (10% горного массива).

Но это даже не суть важно.

Во время войны нельзя так далеко на запад смещать внутренний центр геополитической активности.

Особенно на фоне глубокой территориальной вовлеченности востока, юга и центра страны в водоворот войны.

Конечно, организаторы саммита не думали о таких аллюзиях, но нельзя, чтобы геополитическая проектность всей страны формировалась в качестве "малого проекта".

А "карпатский проект" именно и воспринимается как "малый".

Тем более, на него не приехали первые лица ряда стран, участвующих в саммите.

Теперь поговорим о действительно важных и больших проектах.

В первую очередь - это циркумпонтийские и циркумкаспийские проекты развития ("околоморские" или "окружноморские").

Речь о Биморской модели: Украина + часть стран Черноморского и Каспийского регионов.

Добавим сюда и "логистический перекресток": пересечение меридиального и широтного проектов метагеографического позиционирования страны.

Меридиальный проект - это логистический лифт из Ближнего Востока к Скандинавии через Украину.

Широтный проект - это Срединный коридор Нового шелкового пути из Китая в ЕС через страны Центральной Азии, Южного Кавказа, а также через Украину, Болгарию и Румынию.

"Логистический перекресток" позволяет Украине сформировать в будущем проект "Пятиморья" или "Пентаморья", объединяющий ряд стран Каспийского, Черного, Балтийского, Адриатического и Средиземного морей.

Речь о Казахстане, Туркменистане, Азербайджане, Грузии, Армении, Польше, Болгарии, Румынии, Молдове, Греции, Кипре, Израиле, Хорватии, Черногории, странах Балтии и Скандинавии.

Именно эти проекты могут принести нам инвестиции, логистические и транспортные потоки и даже рынки сбыта для несырьевого экспорта. Плюс энергетические ресурсы.

Если взять формат "Кініц", то он лишь усиливает влияние Польши, которое нам трудно будет сбалансировать в рамках "карпатского проекта".

Словакия, Венгрия, Сербия и Австрия, по ряду причин, в ближайшее время не будут играть для нас ключевой торговой и инвестиционной роли (кроме коннекторов по электроэнергии и газу, но это очень узкая тематика для блокового сотрудничества).

Румыния в таком формате выглядит сиротливо без участия Молдовы и Болгарии, а Сербия - без участия Черногории.

Кроме того, в рамках "карпатского блока" у нас практически нет существенных торговых перетоков (кроме торгового оборота Польши и Украины).

Все основные потоки товаров явно выходят за пределы "карпатской локации".

В целом, получился некий клон "Вышеградской четверки".

Вот только страны этого блока действительно компактно размещаются в Центральной Европе в виде своеобразного балто-дунайского лифта.

В отличие от Украины, которая обладает намного большим географическим потенциалом, чтобы замыкать себя в "карпатском формате".

Тепер докладніше розглянемо видаткову частину бюджету.

На сектор національної безпеки і оборони буде витрачено 4,9 трлн грн, це становитиме майже 44% ВВП.

Соціальні виплати індексуватимуться на рівні 10–12%, тобто на показник реальної інфляції.

Трансферт на покриття дефіциту Пенсійного фонду України (ПФУ) збільшиться до майже 300 млрд грн.

Як бачимо, заплановані видатки на всі ці напрями сумарно менші, ніж 1,5 трлн грн, еквівалент яких ще потрібно ще залучити від міжнародних партнерів.

Дивно виглядають показники формування Резервного фонду, особливо в умовах системного знищення складів з соціальними товарами.

У проекті держбюджету видатки для Держагентства з управління резервами України передбачено в сумі 429,4 млн грн, з яких за загальним фондом — 26,6 млн грн.

На обслуговування державного матеріального резерву виділяється 69,4 млн грн (зокрема 26,6 млн грн за загальним фондом та 42,8 млн грн за спецфондом для проведення розрахунків із суб’єктами господарювання за обслуговування запасів державного матеріального резерву).

А на заходи з мобілізаційної підготовки галузей національної економіки" в загальному фонді закладено лише 144,4 млн грн.

Що цікаво, у проекті держбюджету на 2027 р. передбачені видатки за бюджетною програмою "Реалізація Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько—Українського інвестиційного фонду відбудови в обсязі 960,3 млн грн".

Ця сума вдвічі більша, ніж витрати держави на формування матеріального резерву та на мобілізаційну підготовку галузей національної економіки.

Майже мільярд гривень уряд планує витратити на "виконання заходів, пов’язаних із функціонуванням Американсько—Українського інвестиційного фонду відбудови, зокрема щодо координації взаємодії із міжнародними партнерами та інвесторами, підготовки та супроводу інвестиційних проектів, проведення фінансово-економічного, юридичного та аналітичного опрацювання проектних ініціатив…".

Ну і вишенька на торті бюджетного процесу:

"Головними розпорядниками разом із бюджетними запитами на 2027–2029 рр., проведено гендерний аналіз 198 із 518 бюджетних програм за видатками, включених до проекту закону про Державний бюджет України на 2027 р. (або 38%).

Суттєва частина головних розпорядників (79%) провела гендерний аналіз щонайменше однієї з бюджетних програм.

За останній рік вперше проведено гендерний аналіз 42 бюджетних програм".

Це, звісно, в умовах безпрецедентних викликів дуже важливий напрямок бюджетного аналізу, враховуючи, що гендерне вирівнювання у нас відбувається прискореними темпами під впливом гендерних шоків війни.

Загалом проєкт Державного бюджету на 2027 рік — це не просто "клон 3.0." попередніх бюджетів, але й свідчення відсутності внутрішньої моделі економічного розвитку під час війни, наростання економічної деструкції та збільшення залежності економіки від зовнішнього фінансування.

https://www.dsnews.ua/ukr/economics/byudzhet-zalezhnosti-19092026-467917

- обмінний курс гривні на кінець 2027 р. знизиться до 48 грн/$ (але варто зауважити, що цей показник суто технічний — для обрахунку валютних доходів та витрат держбюджету — і майже ніколи не підтверджується);

- середня зарплата досягне 34,4 тис. грн на місяць (цей показник слід розглядати як механізм впливу на бізнес щодо сплати податків на працю).

Кабмін констатує, що вплив внутрішнього споживання на формування ВВП в умовах засилля імпорту обмежений:

"Найбільшу підтримку зростанню реального ВВП з боку кінцевого використання забезпечуватиме приватне споживання.

Кінцеві споживчі витрати домогосподарств, частка яких становитиме майже 70% ВВП, у реальному вимірі зростуть на 5%.

Основним чинником розширення споживчого попиту залишатиметься зростання доходів населення, передусім заробітної плати.

Її динаміку підтримуватимуть збереження структурного дефіциту робочої сили та конкуренція роботодавців за кваліфікованих працівників.

Водночас задоволення частини приросту споживчого попиту за рахунок імпорту обмежуватиме внесок приватного споживання у зростання ВВП".

Що стосується оцінки доходів бюджету, то слід відзначити гальмування темпів зростання номінального ВВП (за рахунок скорочення дефлятора ВВП) — тобто перерозподіляти доходи через фіскальні механізми буде складніше.

Очікується, що у наступному році доходи бюджету становитимуть 5,6 трлн грн, або майже 51% ВВП.

А дефіцит передбачається на рівні 15% ВВП.

Фінансування загального фонду планується за рахунок державних запозичень у сумі 2 275,6 млрд грн (зовнішніх — 1 731,2 млрд грн і внутрішніх — 544,4 млрд грн).

При цьому платежі з погашення державного боргу становитимуть 706,72 млрд грн, (зовнішнього — 162,32 млрд грн та внутрішнього — 544,4 млрд грн.

У результаті роловер за державними боргами (різниця між залученнями і виплатами) становитиме близько 1,5 трлн грн.

Тобто державний борг продовжить зростати: його прогнозний граничний обсяг сягне 12,307 трлн грн, або 110,4% від ВВП.

Погіршиться і структура держборгу: частка внутрішнього скоротиться до 16%, а зовнішнього (що формується в іноземній валюті), відповідно, зросте до 84%, і стає домінуючою.

Де взяти гроші

На папері джерела коштів розписані.

Але є проблема: де взяти ці 1,5 трлн грн, або $35 млрд?

Тим більше, що вони перетворюються накопиченим підсумком у більше як $60 млрд, якщо врахувати цьогорічну бюджетну діру в розмірі $27 млрд.

Природа цього дефіциту відома ще з початку 2026-го: Євросоюз виділив Україні пакет фінансування у розмірі 90 млрд євро під заставу російських заблокований активів, але 60 млрд євро з них — це прямі закупки озброєння, які на запит українського Міноборони фінансуються ЄС повз казначейський рахунок нашого бюджету.

У залишку маємо 30 млрд євро, але на два роки: 2026-й і 2027-й.

Тобто по 15 млрд євро щороку за потреби зовнішнього фінансування у розмірі 40 млрд євро на рік.

От вам і дефіцит в 25 млрд євро, або до $27 млрд у цьому році.

Звісно, 60 млрд євро нам не дадуть ані МВФ, ані Світовий банк.

Такі країни як Норвегія, Японія, Канада, також не осилять цю суму.

З урахуванням електоральних циклів у ЄС варто вже зараз орієнтуватися на скорочення обсягів зовнішнього фінансування.

Наш бюджетний тренд — це, умовно кажучи, дві криві:

скорочення зовнішнього фінансування і збільшення використання валютних резервів на підтримку курсу гривні (через приховані емісійні процеси).

Буде поступове погіршення бюджетної ситуації в 2026–2027 рр.

А далі — або завершення війни і отримання коштів на відновлення (які перехоплять тренд фінансування України), або пошук нових донорів для продовження війни, або системна бюджетна криза.

В ідеалі можна було б говорити про запуск нової самовідновлювальної фінансово циркулярної економіки, але шанс на це упущено з 2024 р.

Крім того, залишається емісійний механізм НБУ, який застосують у випадку настання бюджетної кризи, тобто, найімовірніше, не цього року, а принаймні наступного, або, що більш вірогідно, вже у 2028 р. (якщо війна продовжиться).

Оборона, соціалка та особливі статті

З дірою, більшою за соціалку. Як виживатиме Україна на бюджет-2027.

Наступного року українцям доведеться економити, принаймні уряду бракує десятків мільярдів доларів, щоб надійно зверстати бюджет.

Економіка потерпає через засилля імпорту та дефіцит зовнішньої допомоги.

Відповідно до норм Бюджетного кодексу, Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради законопроєкт "Про Державний бюджет України на 2027 рік". Визначені ключові макроекономічні параметри.

Давайте розбиратися, що нас очікує в контексті головного кошторису країни.

А розпочнемо з аналітичної прелюдії.

Стрибок імпорту і серія криз

Уже на першій сторінці Пояснювальної записки до законопроекту наведено надзвичайно важливий графік: "Динаміка внесків у формування ВВП у 2024-2026 рр."

Він потрібен для прогнозування ВВП, показника, від динаміки якого прямо залежить виконання дохідної частини державного бюджету.

Застосуємо для аналізу метод розрахунку "Валовий внутрішній продукт за витратами".

Він складається з суми споживчих витрат, інвестицій, державних витрат та чистого експорту (який додається до загального показника ВВП).

Чистий експорт — це перевищення експорту над імпортом.

Якщо ж переважає імпорт, то показник чистого експорту буде від’ємним і вираховуватиметься з ВВП.

Торік чистий експорт в Україні був від’ємний, а саме -$52 млрд. Цього року він досягне -$60 млрд.

Тобто економіка дедалі більше залежить від імпорту, а вирахування чистого експорту з показника ВВП стає "каменем на шиї", який буде затягувати економіку в рецесію.

За таких умов економіка приречена на навколонульові темпи розвитку (у кращому випадку).

А виконання бюджету прямо залежить від оподаткування імпорту, а податки з імпорту — від здатності його оплачувати.

Своєю чергою спроможність платити за імпорт безпосередньо залежить від обсягу зовнішньої фінансової допомоги.

Саме тому пояснювальну записку уряд розпочав з визначення загального обсягу потреб у відновленні та відбудові України — вони оцінюються у майже $588 млрд  "протягом наступного десятиліття".

До речі, Кабмін усвідомлює загрозу рецесії:

"Після зростання реального ВВП у 2025 р. на 1,8% та формування номінального ВВП у сумі 8 931,2 млрд грн економічна динаміка на початку 2026 р. уперше з І кварталу 2023 р. стала від’ємною".

І тут проблема вже не тільки у вирахуванні від’ємного чистого експорту:

"У липні — серпні 2026 р. умови роботи підприємств вчергове ускладнилися, — констатують в уряді. — Посилення ударів по виробничій, складській, поштовій і транспортній інфраструктурі порушило окремі ланцюги постачання, а суттєве обмеження роботи чорноморських портів звузило можливості реалізації продукції на зовнішніх ринках на невизначений термін".

Криза на тлі засилля імпорту спостерігається у промисловому секторі: у січні — липні 2026 р. обсяг виробництва промислової продукції скоротився на 0,3% порівняно з відповідним періодом попереднього року.

На фоні кризи залізниці спостерігається інверсія залізничних перевезень в автомобільні (загалом вантажообіг скоротився на 8,5%), але "на залізничному транспорті обсяг перевезених вантажів зменшився на 5,3%, а вантажообіг — на 14,3%.

Автомобільні перевезення, навпаки, збільшилися на 25,1%, а їх вантажообіг — на 13,7%".

Ключові показники кошторисуУряд розглядає два сценарії подальшого розвитку економіки та бюджетних процесів.

Параметри першого сценарію були визначені в Бюджетній декларації на 2027–2029 рр.

Але більш реалістичним є другий сценарій, бо він враховує ймовірність продовження війни у наступному році.

Отже, 2027 р. вимальовується таким:

- зростання ВВП лише на 1,3%;

- споживча інфляція залишиться в діапазоні 8–9%;

- промислова інфляція буде значно більшою за споживчу: 16,2%;

- рівень безробіття залишиться аномально високим, як для економіки під час війни: понад 12%;

- вирахування негативного торговельного сальдо з ВВП у 2027 р. збільшиться майже до $80 млрд;

Мы будем наблюдать очень серьезные события по поводу трансформации общественного мнения по вопросу завершения войны.

Можем вспомнить Армению, как это происходило там, только умножить на 100 и представить, сколько вооруженных людей в стране.

Переговорный трек будет очень сложным и вызывать страшные рецидивы, очень страшные и радикальные.

Ну, а дальше… нас ждет холодный душ и реальность, в которой многие обещания окажутся пустышками.

Крайне рекомендуем.

Эпизод под названием — «Ставка на Польшу»

Наш с Алексеем Кущем свежий и максимально крутой подкаст 🎙 «Курс на завтра».

Обязательно послушайте, обязательно!

Знайте о происходящем, будьте в курсе, будьте готовы.

И поделитесь с теми, кто вам искренне дорог.

Полный подкаст нужно смотреть/слушать по ссылке 👉🏻 https://freeman.app/podcast/2693/ru

🎶

Знай больше других!
Будь в Клубе Свободных людей
Скачивай и слушай Podcast Свободный
🍏 AppStore и 🏳️ PlayMarket

Подари ребенку и семье книгу
🤩 библиотека Свободных людей

Поделись и подпишись на Свободный