- обмінний курс гривні на кінець 2027 р. знизиться до 48 грн/$ (але варто зауважити, що цей показник суто технічний — для обрахунку валютних доходів та витрат держбюджету — і майже ніколи не підтверджується);

- середня зарплата досягне 34,4 тис. грн на місяць (цей показник слід розглядати як механізм впливу на бізнес щодо сплати податків на працю).

Кабмін констатує, що вплив внутрішнього споживання на формування ВВП в умовах засилля імпорту обмежений:

"Найбільшу підтримку зростанню реального ВВП з боку кінцевого використання забезпечуватиме приватне споживання.

Кінцеві споживчі витрати домогосподарств, частка яких становитиме майже 70% ВВП, у реальному вимірі зростуть на 5%.

Основним чинником розширення споживчого попиту залишатиметься зростання доходів населення, передусім заробітної плати.

Її динаміку підтримуватимуть збереження структурного дефіциту робочої сили та конкуренція роботодавців за кваліфікованих працівників.

Водночас задоволення частини приросту споживчого попиту за рахунок імпорту обмежуватиме внесок приватного споживання у зростання ВВП".

Що стосується оцінки доходів бюджету, то слід відзначити гальмування темпів зростання номінального ВВП (за рахунок скорочення дефлятора ВВП) — тобто перерозподіляти доходи через фіскальні механізми буде складніше.

Очікується, що у наступному році доходи бюджету становитимуть 5,6 трлн грн, або майже 51% ВВП.

А дефіцит передбачається на рівні 15% ВВП.

Фінансування загального фонду планується за рахунок державних запозичень у сумі 2 275,6 млрд грн (зовнішніх — 1 731,2 млрд грн і внутрішніх — 544,4 млрд грн).

При цьому платежі з погашення державного боргу становитимуть 706,72 млрд грн, (зовнішнього — 162,32 млрд грн та внутрішнього — 544,4 млрд грн.

У результаті роловер за державними боргами (різниця між залученнями і виплатами) становитиме близько 1,5 трлн грн.

Тобто державний борг продовжить зростати: його прогнозний граничний обсяг сягне 12,307 трлн грн, або 110,4% від ВВП.

Погіршиться і структура держборгу: частка внутрішнього скоротиться до 16%, а зовнішнього (що формується в іноземній валюті), відповідно, зросте до 84%, і стає домінуючою.

Де взяти гроші

На папері джерела коштів розписані.

Але є проблема: де взяти ці 1,5 трлн грн, або $35 млрд?

Тим більше, що вони перетворюються накопиченим підсумком у більше як $60 млрд, якщо врахувати цьогорічну бюджетну діру в розмірі $27 млрд.

Природа цього дефіциту відома ще з початку 2026-го: Євросоюз виділив Україні пакет фінансування у розмірі 90 млрд євро під заставу російських заблокований активів, але 60 млрд євро з них — це прямі закупки озброєння, які на запит українського Міноборони фінансуються ЄС повз казначейський рахунок нашого бюджету.

У залишку маємо 30 млрд євро, але на два роки: 2026-й і 2027-й.

Тобто по 15 млрд євро щороку за потреби зовнішнього фінансування у розмірі 40 млрд євро на рік.

От вам і дефіцит в 25 млрд євро, або до $27 млрд у цьому році.

Звісно, 60 млрд євро нам не дадуть ані МВФ, ані Світовий банк.

Такі країни як Норвегія, Японія, Канада, також не осилять цю суму.

З урахуванням електоральних циклів у ЄС варто вже зараз орієнтуватися на скорочення обсягів зовнішнього фінансування.

Наш бюджетний тренд — це, умовно кажучи, дві криві:

скорочення зовнішнього фінансування і збільшення використання валютних резервів на підтримку курсу гривні (через приховані емісійні процеси).

Буде поступове погіршення бюджетної ситуації в 2026–2027 рр.

А далі — або завершення війни і отримання коштів на відновлення (які перехоплять тренд фінансування України), або пошук нових донорів для продовження війни, або системна бюджетна криза.

В ідеалі можна було б говорити про запуск нової самовідновлювальної фінансово циркулярної економіки, але шанс на це упущено з 2024 р.

Крім того, залишається емісійний механізм НБУ, який застосують у випадку настання бюджетної кризи, тобто, найімовірніше, не цього року, а принаймні наступного, або, що більш вірогідно, вже у 2028 р. (якщо війна продовжиться).

Оборона, соціалка та особливі статті