Щороку у червні та вересні російська пропаганда знову переписує історію Другої світової. Завдання просте: показати СРСР виключно жертвою, а вересень 1939 року - переконати, що Радянський Союз нібито не був агресором.

Цього разу пропагандисти з "Война с фейками" назвала "міфом" домовленості СРСР і Третього рейху щодо Польщі.

Український історик Олександр Шевцов, який детально описав ці події у статті "Українській Правді", назвав таку версію просто: "лютий брєд". 

Бо ще 23 серпня, за дев'ять днів до нападу Німеччини на Польщу, Москва і Берлін підписали таємний протокол і визначили свої сфери впливу. У Польщі лінія розмежування мала пройти по лінії річок Нарев, Вісла та Сян.

"Война с фейками" пише, що СРСР нібито не хотів нападати і ввів війська лише після "зникнення польської держави".

Як коментує цей міф на наше прохання сам Шевцов:

"Радянський намір перейти польський кордон перед вторгненням був відомим для німецького керівництва".

5 вересня Молотов говорив німецькому послу, що СРСР "обов'язково доведеться почати конкретні дії".

А 10 вересня він уже пояснював, яке виправдання Москва використає: оголосити Польщу державою, що перестала існувати, і заявити про "захист українців та білорусів".

Навіщо? За словами самого Молотова - щоб Радянський Союз не виглядав "агресором".

Тобто це та сама легенда, яку російська пропаганда повторює сьогодні, була придумана ще до радянського вторгнення.

Далі був обмін інформацією, узгодження термінів наступу, зупинка військ на визначених лініях, передача міст і зустрічі німецьких та радянських офіцерів. На фото Німецько-радянська зустріч біля Львова.

"Основними її прикладами слугують взаємне інформування про стан збройних сил Польщі, темпи мобілізації та терміни введення військ", - пише Шевцов.

Недосконалий механізм самої координації не доводить її відсутності.

Можна сперечатися про рівень цієї взаємодії, але заперечувати сам факт домовленостей і координації між Москвою та Берліном щодо Польщі - це вже не дискусія, а діагноз.

Схожу конструкцію Москва використовує і у війні проти України: заперечувати сам факт агресії, подавати власні дії як вимушену реакцію, а напад - як "захист" інших людей і територій. Змінюються назви й обставини, але логіка виправдання залишається дуже схожою. 

Детально цю тему Олександр Шевцов розібрав у матеріалі для "Історичної правди".