Книга мені очікувано сподобалась, бо Анну Римаренко я давно читаю у Facebook і вона мені імпонує як бодіпозитивна блогерка.
До речі, у книзі гарно розкривається тема боді-позитиву — і чому це зовсім не те, що ми зазвичай уявляємо, коли чуємо це слово ☺️
Для мене це передусім книга-підтримка, яка допомагає вийти з нескінченної боротьби з власною зовнішністю — чи то через вагу, чи через якісь інші «недоліки» — і нарешті почати жити у гармонії зі своїм тілом.
"Ви відкладаєте життя до моменту, коли станете «кращою версією себе»? «Я живу у цьому тілі» – чесна й підтримувальна книга психологині Анни Римаренко про прийняття себе, повагу до свого тіла та життя без постійної самокритики. На основі професійного й особистого досвіду авторка допомагає зробити важливий крок: перестати виправляти себе і почати жити вже зараз. Для жінок, які хочуть бути на своєму боці."
Тут багато про те, як прийняти себе, побудувати внутрішні опори, зрозуміти, звідки взялася самокритика і як подолати власні страхи. Є класні техніки, які допомагають позбутися внутрішнього критика, а ще різні психологічні та коучингові вправи, з якими можна попрацювати над собою.
"Ти набагато більше, ніж твоє тіло і твоя зовнішність. Ти – цілий світ. Не стискай його до одного розміру."
"Твоє тіло – не ворог і не проект, це партнер. І що раніше ви перестанете воювати, то більше сил залишиться на справжнє життя."
"Ідеали зовнішності – це відночас і морква, і батіг для нашого внутрішнього віслючка. З одного боку залякати, з іншого – змусити прагнути неможливого. Це створює фон постійної напруги та тривоги і робить нас дуже вразливими до маніпуляцій."
"Для людини, яка не любить (ані себе, ані інших, ані життя), ти завжди будеш сповнена недоліків. І що яскравіше ти проявлятимешся, тим більше дратуватимеш."
Мені особливо імпонує, що авторка не просто висловлює власні думки, а спирається на дослідження (і в кінці книги є їх перелік) 📊
Дуже важливим видався розділ про те, як говорити з дітьми про тіло. У мене підростає донька, яка скоро буде підліткою, і мене дуже бентежить, що вона може підхопити всі ці інстаграмні уявлення про те, якою «треба» бути.
"Більшість слів, які ми говоримо сьогодні, ми почули від когось у дитинстві."
"Сім'я – це перше місце, де ми дізнаємось, чи можна нам займати простір. "
Є тут і про зміни тіла — після пологів, через стрес, під час менопаузи тощо. Мені здається, такі речі важливо знати кожній жінці.
Тож раджу, якщо у вас є питання до того, як щасливо жити у власному тілі, якщо ви розумієте, що не до кінця приймаєте себе і це заважає вам вільно проявлятися.
"Твоє тіло – не ворог і не проект, це партнер. І що раніше ви перестанете воювати, то більше сил залишиться на справжнє життя."
Книготерапія 📗Підписатись