— Треба дивитися, куди йдеш. — голос був сухим і неприємним.
Я відразу випрямилася.
— Вибачте, пане Якобе, я вас не помітила.
Його погляд миттєво став ще холоднішим.
— "Пане Багрянек", — виправив він мене крижаним тоном. — Я не пригадую, щоб дозволяв тобі звертатися до мене по імені.
Я відчула, як усередині починає повільно закипати роздратування. Господи, яка ж пиха! Але зовні лише винувато опустила очі.
— Перепрошую, пане Багрянек.
Він окинув мене оцінюючим поглядом.
— Останнім часом прислуга почала дозволяти собі занадто багато.
У мене аж пальці засвербіли від бажання відповісти щось різке. Наприклад, що деякі багатії дозволяють собі значно більше. Але замість цього я знову чемно кивнула.
— Ви маєте рацію.
https://booknet.ua/reader/sluzhnicya-nesterpnogo-b454388?c=5033086