Навчи мене забути 💙

– Ще раз повторюю, – починає Артем уже втретє дорогою до аеропорту. – Телефонуєш, коли прилетиш. Не пишеш. Телефонуєш.

– Так, татку, – слухняно відповідаю.

– Дуже смішно. І якщо виникнуть будь-які проблеми…

– Телефоную тобі.

– Якщо Данте…

– Артеме! – не витримує Юля. – Вона летить у Мілан працювати, а не вирушає сама через джунглі Амазонки з одним ножем і коробкою сірників.

– Я, взагалі-то, розмовляю з сестрою, – бурчить брат. 

– А я рятую твою сестру від нервового зриву ще до паспортного контролю.

– Вона прекрасно може відповісти сама.

– Можу, – підтверджую, ледве стримуючи сміх. – Але мені дуже подобається слухати вас двох, тому продовжуйте.

– Зрадниця, – бурмоче Юля.

https://booknet.ua/book/navchi-mene-zabuti-b456522