Історія та пам'ять

Пам'яті лейтенанта Василя Ферштея (позивний «Фізрук»)

У листопаді 2023 року воїну виповнилося б 23 роки.

Василь народився 25 листопада 2000 року в селі Стриганці на Івано-Франківщині в сім’ї залізничників. З дитинства мріяв бути військовим, тому в старших класах пішов навчатись в Прикарпатський військово-спортивний ліцей.

Вищу освіту здобував у Національній академії Національної гвардії України. Під час навчання активно займався паверліфтингом, за що отримав прізвисько "Фізрук", що стало його позивним.

У 2023 році молодий лейтенант пройшов короткий вишкіл в Британії та очолив взвод розвідки в бригаду НГУ "Червона калина". Виконував бойові завдання на Запоріжчині.

13 жовтня лейтенант Василь Ферштей прийняв свій перший та останній бій. Близько півгодини офіцер вів стрілковий бій з росіянами. Був двічі поранений, але відмовлявся здаватися. Лише 7 листопада змогли дістати його тіло. Поховали Василя Ферштея 10 листопада в рідному селі. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ сутпеня.

Світла пам'ять Герою! 

Тетяна Тиндик

Фото з сімейного архіву та Суспільне Івано-Франківськ

За матеріалами: Вільне Радіо, Суспільне Івано-Франківськ, Вікіпедія, Меморіал. Платформа пам'яті

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Пам’яті Героя України, льотчика Сергія Пархоменка

Після народження сина казав, що тепер, як ніколи, є задля кого воювати

Сергій Пархоменко народився 14 січня 1997 року у Вінниці. Три покоління чоловіків в його родині були пов'язані з авіацією, тому продовжити родинну династію була його мрія дитинства. Пішов навчатись до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Згодом продовжив навчання на льотному факультеті Харківського національного університету імені Івана Кожедуба.

Службу молодий офіцер розпочав в 299-й бригаді тактичної авіації імені генерала-лейтенанта Василя Нікіфорова. Досить швидко освоював авіаційну техніку та став командиром авіаланки.

З початку повномасштабного вторгнення виконав 38 бойових вильотів на різних ділянках фронту. Знищив більше ніж 20 ворожих танків, понад 50 бойових броньованих машин, 55 транспортних засобів, 20 цистерн з пальним та кількасот солдатів і офіцерів. Неодноразово виводив авіаційну техніку з-під ракетних ударів. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Загинув 14 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі Гуляйполя. Посмертно нагороджений звання Героя України.

Честь Герою!

Анастасія Олехнович

Фото з сайту АрміяInform

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

День відновлення Незалежності України, який вкотре ми відзначаємо в умовах Війни за Незалежність України, сьогодні набуває нових сенсів і нової ваги.

І ми хочемо вкотре нагадати про шлях, який Україна пройшла до Незалежності.

Пропонуємо перевірити себе, пройшовши наш тест за посиланням.

У ЛЬВОВІ РОЗПОЧАЛИСЯ ПОШУКОВО-ЕКСГУМАЦІЙНІ РОБОТИ

З 25 серпня по 2 жовтня 2026 року на старому Голосківському кладовищі у Львові проводитимуться дослідження з метою ексгумації та подальшого перепоховання останків вояків Війська Польського, які загинули у вересні 1939 року.

Роботи проводитимуться товариством з обмеженою відповідальністю «Українська пам’ять» за участі польських фахівців – співробітників Інституту національної пам’яті Республіки Польща та Вроцлавського медичного університету.

Ексгумаційні дослідження відбуваються на виконання домовленостей, досягнутих за результатами діяльності Українсько-польської робочої групи з питань національної пам’яті. У продовження цієї роботи На засіданні Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій 4 червня 2026 року ТОВ «Українська пам’ять» надали дозвіл на проведення ексгумаційних досліджень віднайдених останків.

Український інститут національної пам’яті залучає та фінансує для нагляду за пошуковими роботами фахівців комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля», що займається пошуком поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій. А саме – пошуковці та антрополога, для забезпечення фахового нагляду, а також консультаційної підтримки при проведенні досліджень.

Нагадаємо, що упродовж 2019 року на території колишнього села Голоско Велике, а саме у межах старого Голосківського кладовища, уже проводилися дослідження з метою пошуку останків вояків Війська Польського, які загинули у вересні 1939 року. За результатами цих досліджень було виявлено ознаки місць поховань.

Історична довідка.

У вересні 1939 року у передмістях Львова точилися жорстокі бої між підрозділами Вермахту та Війська Польського. Одним із місць бойових дій була територія села Голоско Велике, розташованого біля Львова. Загиблих у бою вояків Війська Польського поховали у братській могилі на території сільського кладовища. У 1958 році село Голоско Велике увійшло до складу міста Львів.

Пам’яті молодшого сержанта Володимира Неклеги

Його останки слова були про велику любов до мами

Володимир народився 19 листопада 1989 року в селі Хмельове Кіровоградської області.

Після школи навчався в будівельному технікумі. Активно брав участь в місцевому КВК. Після випуску пройшов строкову службу в армії.

Після демобілізації влаштувався дозиметристом на Смолінську шахту.

У 2014 році чоловік вперше став на захист України. Служив в розвідроті 57-ї окремої мотопіхотної бригади за контрактом. Виконував бойові завдання в районах Зайцевого, Майорська, Горлівки та Дебальцевого. Брав участь у боях за Дебальцеве та вийшов із Дебальцівського котла. Відзначений державною нагородою - медаллю "За військову службу Україні".

У 2021 році повернувся працювати на шахту, однак менше ніж за рік став вдруге на захист України у березні 2022 року. Командував взводом у 60-й артилерійській бригаді.

Загинув 16 липня 2026 року під час евакуації цивільного населення з селища Христофорівка на Дніпропетровщині. Отримав поранення від вибуху ворожого дрона. Перед смертю записав голосове повідомлення мамі, що сильно її любить.

Пам'ять і честь Герою!

Мирослава Липа

Фото надала мати бійця Ірина Червяк

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Пам’яті водія-гранатометника Даніла Кіріллова

Загинув за день до свого 24-річчя

Даніл народився у 1990 році в Узбекистані, у селі Чархін Самаркандської області. Дитинство хлопця минуло в селі Долинівці на Житомирщині.

Тут, після школи, Даніл отримав фах водія та механізатора в місцевому сільгосптехнікумі. Паралельно з навчання працював на місцевих аграрних підприємствах.

Згодом проходив строкову службу в Окремому Київському полку Президента України Сухопутних військ Збройних сил України.

Після армії, влаштувався в одне з агропідприємств водієм. Одружився в 2013 році. Разом з дружиною брав участь в Революції гідності. А вже в березні 2014 року мобілізувався до 30-ї окремої механізованої бригади для участі в АТО.

Загинув в боях за Степанівку Донецької області 15 серпня 2014 року, внаслідок ворожого обстрілу з "Градів".

Похований у рідній Долинівці. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Вічна вдячність, пам’ять і шана Захиснику!  

Фото: Фейсбук-сторінка Юлія Кіріллова

За матеріалами: Український меморіал, Книга пам’яті полеглих за Україну, Фейсбук-сторінка Юлія Кіріллова, «Цензор.нет» 
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Сьогодні, 23 серпня, крім Дня Державного Прапора, маємо ще одну важливу дату – Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму.
Вона покликана поставити знак рівності у свідомості європейців між німецьким нацистським режимом і комуністичним режимом у Совєтському Союзі.
Цієї рівності немає досі, що заважає багатьом у Європі зрозуміти як історію Східної Європи у ХХ столітті, так і природу нинішньої російської держави. «Незасуджене зло повертається» – часто повторювана фраза. На жаль, війна в Україні довела її правдивість. Тож 23 серпня – ще одна нагода нагадати Європі й світові про цю кричущу необхідність.

Пам'яті спецпризначенця Андрія Нашори (позивний «Канада»)

До останнього прикривав побратимів

Андрій Нашора народився 2 грудня 2000 року в місті Дубровиця на Рівненщині. Після школи заочно вивчав митну справу в Ірпінському державному податковому університеті та працював за фахом.

У 2020 році підписав контракт з Національною гвардією. Хлопець з дитинства мріяв про службу, завдяки прикладу дядька-прикордонника.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів в складі роти охорони громадського порядку в Сарнах. Певний час проходив службу в тилових частинах, однак уже влітку 2024 взяв участь в боях на Покровському напрямку. Менше ніж за рік, перевівся в спецпідрозділу НГУ "Омега". Виконував спеціальні місії на Донеччині.

2 грудня 2025 року Андрій відсвяткував своє 25-річчя. А вже наступного дня отримав смертельні поранення.

Поховали Андрія Нашору в рідній Дубровиці. Посмертно присвоєно звання молодшого лейтенанта та нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Вічна пам'ять та шана Герою! 

Тетяна Тиндик

Фото з сімейного архіву
За матеріалами: Меморіал. Платформа пам'яті, Вільне радіо, Главком, Експрес
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

ПАМ’ЯТНИКУ ІВАНОВІ МАЗЕПІ БУТИ!

Президент України Володимир Зеленський видав Указ “Про вшанування пам’яті гетьмана України Івана Мазепи”, згідно з яким у Києві буде встановлено пам’ятник видатному українському державному та військовому діячеві.

Появі нового місця пам’яті гетьману Івану Мазепі передуватиме: проведення відкритого конкурсу на кращий ескізний проєкт пам’ятника, виготовлення пам’ятника за результатами конкурсу та визначення місця розташування пам’ятника спільно з Київською міською державною адміністрацією.

Український інститут національної пам’яті стояв біля витоків ініціативи створення місць вшанування гетьмана Івана Мазепи в Києві. Зокрема, Голова УІНП Олександр Алфьоров був консультантом зі створення погруддя Івана Мазепи, яке було офіційно встановлене та відкрите 28 червня 2026 року на території Києво-Печерської Лаври.

Це була перша монументальна форма, присвячена видатному гетьману. Створили погруддя скульптори Борис Крилов та Олесь Сидорук.

Також Голова УІНП активно підтримував ідею появи повноцінного пам’ятника гетьманові України Іванові Мазепу в центрі столиці України. Адже Мазепа - це державний діяч, який став першим символом спротиву російському імперіалізму, який став натхненником для майбутніх поколінь борців за українську незалежність.

Український інститут національної пам’яті вдячний Президенту України Володимиру Зеленському, керівництву Офісу Президента України, Київській міській державній адміністрації, а також активній громадськості, завдяки яким вдалось встановити історичну справедливість вшанування видатного українського гетьмана в столиці України - місті Київ.

Пам’яті солдата Володимира Галунки
Два роки родина чекала на нього, але Герой повернувся «на щиті» 

Володимир народився 19 квітня 1986 року в селищі Козова на Тернопільщині.

Після школи закінчив училище за будівельною спеціальністю. Працював за фахом.

18 березня 2024 року Володимира мобілізували до лав Збройних Сил України. 

Життя військового обірвалося 17 травня 2024 року під час виконання службових обовʼязків поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області.

Довгий час Володимир вважався зниклим безвісти. У травні 2026 року воїн повернувся до рідної Козової вже «на щиті». Прощання із захисником відбулося 18 травня.

Світла пам’ять Герою! 

Фото з родинного архіву

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

«У ПОШУКАХ ГЕРОЇВ»: УІНП РОЗПОВІВ, ЯК ШУКАЮТЬ МОГИЛИ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

21 серпня Український інститут національної пам’яті прозвітував про один із наймасштабніших проєктів цього року – експедицію місцями поховань видатних українців за кордоном – «У пошуках героїв».

Експедиція тривала понад 20 днів та охопила сім країн Європи: Словаччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Люксембург, Німеччину та Польщу. Учасники дослідили понад 100 тисяч поховань на 105 європейських цвинтарях.

Експедицію організував Український інститут національної пам’яті спільно з благодійним фондом «Героїка», громадською організацією «Історична правда», благодійним фондом Сергія Жадана, національним скаутським рухом «Пласт» та 2-м корпусом Національної гвардії України «Хартія».
Експедиція відбулася за підтримки Офісу Президента України. Це безпрецедентне дослідження місць поховань видатних українців за кордоном, яке є частиною процесу роботи зі створення Українського національного пантеону.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров подякував учасникам експедиції за великий обсяг проробленої кропіткої роботи з організації пошукових процесів, зокрема роботи з архівами, мартирологами, складання експедиційних маршрутів, а також впорядкування місць пам’яті та поховань під час експедиції.

«Ця ідея була реалізована безпосередньо завдяки очільнику Офісу Президента України Кирилу Олексійовичу Буданову, який зробив усе можливе, щоб ми могли подолати маршрут у 8700 кілометрів та дослідити понад 100 цвинтарів. Вперше на державному рівні було організовано таку експедицію», – наголосив Олександр Алфьоров.

Учасник експедиції та голова Крайової ради «Пласту» Юрій Юзич провів коротку лекцію про долі українців за кордоном, окресливши, чому саме через ці сім країн пролягали маршрути експедиції. А також розкрив особливості архівних пошуків та створення списків потенційних місць поховань, які стали об’єктами пошуку дослідників.

Співзасновник «Історичної правди» та офіцер 2-го корпусу НГУ «Хартія», учасник експедиції Вахтанг Кіпіані наголосив на важливості створення державного реєстру усіх людей, які воювали за Україну. Він також додав, що під час експедиції було знайдено кілька поховань українських діячів, які за своїм статусом та військовим званням могли бути поховані в Українському національному пантеоні.

Учасник експедиції та голова правління благодійного фонду «Героїка” Олег Слабоспицький додав, що наразі існують ще сотні тисяч недосліджених могил та місць пам’яті, які потребують не просто дослідження, а укладення маршрутів, які зокрема можна використовувати в туристичних цілях.

Співробітник УІНП та учасник експедиції Іван Стичинський відзначив, що окрім окресленої колегами «кабінетної» роботи з архівами та складанням маршрутів, важливою стала саме «польова» робота, що дала змогу виявити невідомі раніше місця поховання та пам’яті.

Голова УІНП Олександр Алфьоров наголосив, що дана експедиційна практика продовжиться, адже це стратегічна робота, яка впливатиме на наступні етапи розвитку політики національної пам’яті.

Докладніше читайте на сайті УІНПу.

Пам’яті Євгена Савченка (позивний «Джексон»)

Для побратимів він був не просто фахівцем, а душею компанії та майстром вигадок, якими до останнього оберігав спокій рідних.

Євген Савченко народився 1995 року. До початку вторгнення, працював на "Новій пошті".

У 2023 році долучився до Сил оборони. Пройшов навчання у Великій Британії. Служив командир відділення у підрозділі безпілотників UMBRELLA 32-ї Сталевої бригади. Воював на Харківщині та Донеччині.

Загинув внаслідок ворожого ракетного удару 18 квітня 2025 року.

Вічна слава воїну-лицарю!

Іван Столячук

Фото надані 32 ОМБр

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.