БУТИ ПОЧУТИМ ЧЕРЕЗ ТЕАТР: У РАМКАХ ТИЖНЯ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ У СТОЛИЦІ ВІДБУВСЯ ПОКАЗ «ЕНЕЇДИ» ВІД ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
У межах Національного тижня безбар’єрності Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров відвідав показ експериментальної музично-пластичної вистави «Енеїда» у постановці «Театру Ветеранів» – проєкту, що поєднує мистецтво, підтримку військових і розмову про повернення до цивільного життя.
Під час вистави сцена стала не лише місцем театральної дії, вона перетворилася на простір, де ветерани й військовослужбовці можуть говорити мовою руху, музики, тіла й присутності про досвід, який не завжди можливо висловити словами. Саме в цьому полягає одна з головних ідей «Театру Ветеранів»: дати захисникам і захисницям можливість творчої самореалізації, підтримати їхнє психологічне відновлення та привернути увагу суспільства до питань інклюзії й безбар’єрності.
Проєкт «Театр Ветеранів» реалізується відділом комунікацій Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України спільно з «Театром Драматургів».
Для участі в проєкті не вимагали акторської освіти чи сценічної підготовки. Важливішими були мотивація, усвідомленість і готовність працювати з власним досвідом відповідально. Організатори розуміли: звернення до травматичних переживань може бути непростим, тому команда приділяла особливу увагу внутрішній готовності учасників.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголошує на важливості підтримки ветеранських ініціатив, які допомагають захисникам і захисницям адаптуватися до цивільного життя та відкривають нові можливості для самореалізації.
«Через театр ветерани та військові отримують можливість бути почутими, включеними та побаченими не лише крізь призму війни, а й через власну силу, талант і здатність творити. Подібні проєкти стають важливою частиною суспільного діалогу про війну, пам’ять і людську гідність. Вони допомагають осмислювати сучасний досвід боротьби не лише через факти й події, а й через особисті історії – живі, вразливі та чесні», – зазначив Голова УІНП.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров взяв участь у зустрічі експертної команди державної програми «Тисячовесна». Захід об’єднав понад сотню представників культурних і креативних індустрій, які формують український культурний простір: істориків, режисерів, акторів, музикантів, театральних діячів – усі вони невдовзі розпочнуть оцінювання проєктів.
Міністерка культури України Тетяна Бережна подякувала прем’єр-міністерці України Юлії Свириденко та уряду за затвердження переліку експертів «Тисячовесни» – це понад 120 професіоналів у різних галузях, які проводитимуть відбір проєктів у семи експертних комісіях, оцінюючи заявки у сферах кіно, серіалів, музики, театру, візуального мистецтва, анімації, дитячого та цифрового контенту. «Сильна й незалежна експертна спільнота – це основа «Тисячовесни»», – зазначила міністерка.
Довідково: «Тисячовесна» – державна програма підтримки культурних ініціатив. Її загальний бюджет на 2026 рік – 4 млрд гривень. Ці кошти будуть спрямовані на фінансування створення і виробництва культурного продукту в різних галузях і форматах: від художніх і документальних фільмів до серіалів, мистецьких подій, музики, аудіовізуальних шоу та контенту для соціальних мереж.
Програма була ініційована Президентом України Володимиром Зеленським у вересні 2025 року. Прийом заявок від конкурсантів розпочався у квітні і триватиме до 4 червня 2026 року. До кінця серпня експертній команді належить оцінити проєкти, і з вересня до грудня з переможцями будуть підписані договори на старт виробництва.
Короткострокові проєкти, які отримають фінансування за програмою «Тисячовесна», мають бути реалізовані до кінця поточного року, багатостадійні – до кінця 2027-го, великі формати (наприклад, фільми чи серіали) – протягом двох років, до 31 грудня 2028-го.
26 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський своїм указом № 346/2025, з метою започаткування нових військових традицій, встановив 27 травня Днем Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Саме 27 травня 2014 року воїни полків спецпризначення – майбутніх ССО – разом із побратимами з інших підрозділів Сил оборони провели операцію зі звільнення нового терміналу Донецького аеропорту та встановили там прапор України.
Як окремий рід сил ССО були створені у 2016 році й залишалися наймолодшим родом військ у ЗСУ аж до створення Сил безпілотних систем у 2024-му.
Їхня участь у Битві за Київ, обороні Чернігівської та Сумської областей, у звільненні острова Зміїний у Чорному морі, блискавичному контрнаступі на Харківщині, у визволенні Херсона, битві за Бахмут, обороні Авдіївки, Часового Яру та Вовчанська, в операції в Курській області РФ та багатьох інших – майстерний приклад дій сучасних, професійних та результативних воїнів.
Воїни ССО воюють найсучаснішою зброєю, спорядженням, технікою, застосовуючи найновіші воєнні технології. Ключовими завданнями Сил спеціальних операцій ЗС України є заходи правового режиму воєнного і надзвичайного стану, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, організація та підтримання дій руху опору, захист життя громадян та об’єктів держвласності за межами України, участь у боротьбі з незаконним обігом зброї та наркотиків, боротьба з тероризмом і піратством, безпека морського судноплавства України та міжнародне військове співробітництво.
Воїни ССО – ті, хто діють в тіні, але змінюють хід війни на передовій, у ворожому тилу, в інформаційних боях і кіберпросторі. Їхня збро я – майстерність, раптовість і точність, а бойове гасло «Іду на ви!» змушує ворогів тремтіти від страху так само, як це було в часи князя Святослава Хороброго, а емблемою є зображення крокуючого вовка срібного кольору, підперезаного золотим поясом-наузом, яке накладене на вінок з лаврового листя срібного кольору.
Нині воїни ССО продовжують нищити ворога без жалю й страху, наближаючи Перемогу України.
Разом із побратимами тримав вежу Донецького аеропорту до 23 січня 2015 року.
Максим Ридзанич народився 28 грудня 1977 року в селищі Коцюбинське на Київщині. Дитинство провів на Тернопільщині.
Після школи навчався на геодезиста. Строкову службу проходив у підрозділах спецпризначення Нацгвардії в Криму. Дослужився до звання старшини та отримав "краповий берет" - особливу відзнаки нацгвардійських спецпризначенців.
Проживав з родиною у місті Буча. Мав вищу юридичну освіту. Працював у різних комерційних та державних установах.
З початком російської агресії у 2014 році долучився до ЗСУ. Служив у взводів снайперів 90-му батальйоні 81-ї десантно-штурмової бригади. Обрав позивний "Адам" на честь свого діда, який воював у Другій світовій війні.
Брав участь в обороні вежі Донецького аеропорту. Разом зі своїми бійцями останнім покидав летовище, після руйнвання терміналу 23 січня 2015 року.
Загинув 20 березня 2015 року в районі селища Опитне, коли рятував побратима.
Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню та званням Героям України.
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
61 ДЕНЬ СПРОТИВУ: 73 РОКОВИНИ ПОЧАТКУ НОРИЛЬСЬКОГО ПОВСТАННЯ
26 травня 1953 року розпочалося Норильське повстання — перше масове та організоване повстання в таборах системи ГУЛАГ. Більшість учасників повстання — українські політв’язні, яких радянська влада запроторила на багаторічне заслання за участь в національному Русі Опору — ОУН та УПА.
Про те, як відбувалося Норильське повстання, розповідаємо у нашому матеріалі.
ДОСЛІДНИК НЕБЕС ТА РЯТІВНИК ЛЮДЕЙ: 130 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ СОКОЛОВА
Цього дня минає 130 років з дня народження видатного фізика та математика, а також Праведника народів світу Юрія Соколова.
Юрій Соколов народився 1896 року на Кубані. Батько був офіцером у козачому полку, а мати викладала у гімназії. Після закінчення Лабинської чоловічої гімназії майбутній науковець перебрався до Києва, де вступив на фізико-математичний факультет Київського університету. Соколов був учнем найкращих умів того часу — Олександра Котельнікова, Бориса Букреєва, Георгія Пфейфера та Роберта Фогеля. Але найбільший вплив на Соколова справив академік Дмитро Граве, який схилив фізика до дослідження класичної проблеми небесної механіки — способів розрахунку точних траєкторій руху трьох об'єктів (наприклад, Сонця, Землі та Місяця), які взаємодіють за законом всесвітнього тяжіння Ньютона.
З 1921 року Юрій Соколов розпочав роботу в Академії наук УРСР. У 1929 році захистив докторську дисертацію, присвячену проблемам небесної механіки. У 1933 році Юрій Соколов стає одним зі співзасновників Інституту математики при Академії наук УРСР. Паралельно з цим працював завідувачем кафедри математики в низці київських навчальних закладів: вечірнього робітничого математичного інституту, інституту шкіряної промисловості, інженерно-будівельного інституту, індустріального інституту (так тоді називався КПІ).
У 1930-ті роки Юрій Соколов активно співпрацював з академіком Михайлом Кравчуком. Після репресій Кравчука у 1938 році, Соколов разом з учнями Кравчука Смогоржевським, Демаховською, Зморовичем, Гольдбаумом підписали лист з вимогою звільнити професора.
Після нацистської окупації Києва, Соколов залишився у місті через хвору матір. Працював очільником Київської астрономічної обсерваторії. Вчений намагався влаштовувати на роботу людей, яким загрожувала висилка до Німеччини. Переховував на території Інституту математики свого учня — єврейського математика Соломона Зуховицького та його дружину Марилю. У 1993 році Юрія Соколова посмертно визнали Праведником народів світу.
Коли нацисти втікали з Києва, то планували вивезти майно обсерваторії. Юрій Соколов завантажив у пакувальні ящики цеглу, металобрухт та макулатуру, щоб врятувати майно наукової установи. За це у 1968 році відзначений медаллю “За оборону Києва”.
У 1960-х роках Соколов був одним із небагатьох математиків з академічним званням, який виступав відкрито проти судів над правозахисниками. Помер 1971 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Був не лише священником, але й людиною великого серця Леонід народився 26 березня 1978 року на Рівненщині, проживав у селі Зірне.
У мирному житті був кліриком Рівненської єпархії Православної церкви України, упродовж багатьох років звершував своє пастирське служіння у Березнівській громаді, а в час важких випробувань для України став на захист рідної землі.
Леонід долучився до захисту України з вересня 2021 року. У війську отримав позивний "Філософ". Служив сержантом, старшим бойовим медиком стрілецької роти стрілецького батальйону.
Воїн загинув 17 січня 2025 року під час бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти, і лиш нещодавно загибель Леоніда Сульжика підтвердили офіційно.
Вічна шана Герою!
Фото: Релігійна правда
За матеріалами: Рівненська єпархія Православної Церкви України, Горинь. Інфо Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
