Історія та пам'ять

«Згадайте нас – бо ми колись жили». 22 листопада, о 16:00 запали Свічку Пам'яті!

У 1932–1933 роках за наказами з Москви голодом було вбито мільйони українців. Та пам’ять про них не згасла. Вона жевріла у свідченнях тих, хто вижив у роки геноциду, і була передана нам – нащадкам урятованих, які сьогодні знову стоять перед загрозою знищення від рук російського режиму.

О 16:00, де б ви не були – в тилу, на фронті чи за кордоном – запаліть Свічку пам’яті на знак вшанування мільйонів невинних жертв комуністичного терору. Запаліть свічку, щоб пам’ять про наших предків жила далі – у серцях наступних поколінь.

21 листопада 1943 року на Рівненщині відбулась конференція поневолених народів Східної Європи і Азії. Про те, як українські націоналісти закладали традицію спільної боротьби поневолених народів проти комуністичного режиму й російського імперіалізму розповідаємо у каруселі. 

22 листопада о 16:00 🕯️

ЧАСИ РІЗНІ, ВОРОГ ОДИН

Голодомор 1932–1933 років став спробою сталінського режиму знищити українців як націю.

Сьогодні путінська росія з цією ж метою веде злочинну війну на українських землях.

Пам’ятаємо жертв минулого і боремось за майбутнє.

ЗАПАЛІТЬ ВІРТУАЛЬНУ СВІЧКУ ПАМ’ЯТІ

Інститут та Вікіпедія закликають розширити пам’ять про Голодомор 🕯️

22 листопада ми вшановуємо жертв Голодомору 1932–1933 років, а також жертв масових штучних голодів 1921–1922 та 1946–1947 років.

Де б ви не були, запаліть о 16:00 свічку пам’яті за невинно убієнних українців.

Цьогоріч пропонуємо вшанувати пам’ять і у віртуальному просторі.
Український інститут національної пам’яті спільно з ГО «Вікімедіа Україна» започатковують акцію «Свічка пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років», яка триватиме з 22 листопада до 1 грудня 2025 року.

📚 Як долучитися?

▫️ створювати або доповнювати статті у Вікіпедії про локальні історії Голодомору у вашому регіоні;

▫️ робити світлини із вшанувань пам’яті жертв Голодомору й завантажувати їх до Вікісховища, щоб вони могли ілюструвати нові статті та зберігати пам’ять у цифровому просторі.

На сторінці акції у Вікіпедії є список статей, які потребують створення чи поліпшення, а також інструкції для новачків: брошури, відео та поради з редагування.

🎁 Найактивніші учасники отримають комплекти видань УІНП.

Запаліть свічку – у вікні та у цифровій пам’яті.

Разом збережімо пам’ять про Голодомор. 🕯️

У Києві на Контрактовій площі відкрилась виставка «Церковний рашизм», яка експонуватиметься протягом місяця.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТУДЕНТА: ЧЕСЬКЕ КОРІННЯ СВІТОВОГО СТУДЕНТСЬКОГО РУХУ

Щороку 17 листопада відзначається Міжнародний день студента. Наразі Україна перебуває в пошуках українського відповідника цього свята, проте важливо розуміти й міжнародний контекст студентського руху, бо цей день тісно пов'язаний з історією іншої країни – Чехословаччини.

У 1938 році в Мюнхені було підписано угоду, яка дала початок захопленню чехословацьких територій нацистською Німеччиною, а вже 15 березня 1939 року країна цілком втратила свій суверенітет. Тож 28 жовтня 1939 року, до чергової річниці проголошення незалежності Чехословаччини, в головних чеських містах відбулися антинацистські демонстрації.

У ході розгону гітлерівцями празьких протестів дійшло до загибелі молодого робітника Вацлава Седлачка та студента Карлового університету Яна Оплетала. Похорон останнього 15 листопада перетворився у продовження жовтневих протестних акцій.

Відтак нацисти вирішили остаточно придушити прояви опору і 17 листопада 1939 року провели каральну операцію проти чеського студентства. Того дня вони закрили усі чеські ЗВО та жорстоко вбили 9-ох представників студентських організацій – Йозефа Адамця, Яна Черного, Марека Фраувірта, Ярослава Кліма, Бедржіха Коулу, Йозефа Матоушка, Франтішка Скорковського, Вацлава Шафраника та Яна Вайнарта. Понад 1000 інших студентів було відправлено до концтабору Заксенгаузен.

Ці події стали одним з найпоказовіших проявів терору нацистів проти місцевої культури й освіти на окупованих ними землях. У пам’ять про них, 17 листопада 1941 року, Міжнародна студентська рада оголосила цей день Міжнародним днем студентства.

Рівно через півстоліття, 17 листопада 1989 року, розгін чехословацькими силовиками студентської демонстрації, що йшла празькими проспектами й вулицями у пам'ять про річницю нацистських репресій, дав початок боротьбі проти іншого тоталітаризму – комуністичного.

Почалася демократична «Оксамитова» революція. Назва пояснюється її мирним, беззбройним перебігом. Чутки про ймовірну загибель від рук поліції одного зі студентів (Мартіна Шміда, який насправді виявився живим) активізували суспільство. Виникають опозиційні рухи: «Громадськість проти насилля» – на словацьких теренах, та «Громадянський форум» – на чеських.

Після велелюдних мітингів, загальнодержавного страйку 27 листопада та низці переговорів із представниками опозиції влада вирішує відступити. 29 грудня 1989 року президентом Чехословаччини стає відомий дисидент і драматург Вацлав Гавел, а на початку наступного року до парламенту потрапляють представники від опозиції. Розпочинається етап демократичної перебудови країни.

Натомість Український день студентства логічно було б пов’язати з одним із найяскравіших символів студентської боротьби в нашій країні – річницею бою під Крутами 29 січня. Саме студенти й гімназисти під Крутами продемонстрували, що молодь здатна взяти на себе відповідальність за майбутнє країни й стати на її захист навіть у безнадійній ситуації.

ГОЛОС, ЯКИЙ ПРОЙШОВ ВІЙНИ І ЕПОХИ

«Алло! Алло! Говорить Харків! Всім, всім, всім!» – ці слова 16 листопада 1924 року відкрили еру Українського Радіо.

У невеличкій дикторській кімнаті тодішнього партклубу (тепер – Харківська філармонія) пролунала перша радіопередача. Її чули понад півтори тисячі слухачів через гучномовці, а сигнал передавався з вежі Свято-Успенського собору – найвищої будівлі тодішнього Харкова.

У 1920-х усе звучало наживо – від виступів керівників до концертів. Тож Українське Радіо створює власні оркестри й хор раніше, ніж навіть британська BBC. У 1934 році мовлення переїжджає до Києва, де за адресою Хрещатик, 15 працює Радіотеатр – головний концертний майданчик міжвоєнного періоду.

Під час Другої світової війни радіо не замовкло: продовжили мовлення радіостанції імені Тараса Шевченка, «Радянська Україна», «Дніпро». Радіостанція УПА «Вільна Україна» («Афродіта») транслювала програми зі Стрийщини.

Після війни ефіром ширилася музика, новини, художні передачі, а дротове мовлення з’єднало мільйони домівок. На початку 1990-х діяло майже 20 мільйонів радіоточок.

З 1965 року телерадіоцентр на Хрещатику, 26 став серцем радіо: сюди надсилали тисячі листів. Звідси мовлять Перший канал, Радіо Промінь, Радіо Культура та Радіоточка. Промінь став першим музичним каналом, який запросив слухачів до участі в прямому ефірі та започаткував перший вітчизняний музичний чарт.

24 серпня 1991 року ефір Українського Радіо зробив українців свідками проголошення незалежності, транслюючи подію з Верховної Ради України. З 1993 року мовник входить до European Broadcasting Union – організатора пісенного конкурсу «Євробачення».

З 2000-го Українське Радіо проводить Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Невипадково перший диктант прочитала Світлана Горлова – ведуча популярної програми про українську мову «Слово», що виходила в ефір із 1978 року.

У 2003 році Українське Радіо запускає свій третій канал Радіо Культура. Тут висвітлюються всі значущі події культурного життя України, звучать концерти класичної музики, програми про літературу, мистецтво, науку.

З 2017 року Українське Радіо, Промінь і Культура стали частиною Суспільного мовника. Осучаснені формати повернули радіо мільйонну аудиторію.

Енергія голосу, що пролунала понад сто років тому в Харкові, і сьогодні об’єднує країну. З початком повномасштабної фази Війни за Незалежність Українське Радіо залишається тим містком, що єднає всіх українців і на вільній землі, і на тимчасово окупованих територіях.

ЗАПРОШУЄМО НА ВІДКРИТТЯ ВУЛИЧНОЇ ВИСТАВКИ «ЦЕРКОВНИЙ РАШИЗМ»

Нова експозиція Українського інституту національної пам’яті розповідає, як Російська православна церква стала потужним інструментом в руках ворожої пропагандистської машини.

У проповідях поширювалися наративи російської пропаганди, у храмах московського патріархату переховувалися російські військові злочинці й зброя, священники ставали колаборантами і агентами російських спецслужб, а підбурені ними люди з іконами в руках захищали окупантів.

Банери виставки розповідають про історію співпраці очільників РПЦ з совєцькими каральними органами, їхню підтримку злочинів російського агресора проти українського народу й знищення православних храмів та священиків, які виступали проти окупації України.

📍 У сквері між виходом із метро «Контрактова площа» на вулиці Спаській та памʼятником Григорію Сковороді.

🕛 18 листопада о 12:00.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АКАДЕМІЇ НАУК

Сьогодні ми святкуємо 107-у річницю заснування Національної академії наук України! Саме цього дня у 1918 році гетьман Павло Скоропадський затвердив Закон «Про заснування Української академії наук у м. Києві», що й став точкою відліку її історії.

У часи розпаду імперій і формування нових держав українці шукали власного наукового й культурного голосу, тож створення самостійної Української академії наук стало яскравим символом національного пробудження.

Ідея об'єднати українських науковців в одній організації на той момент існувала вже давно, але лише в 1918 році тодішній Міністр народної освіти та мистецтва Микола Василенко перетворив концепції на практичну роботу.

Спершу до Української академії наук у м. Києві, саме таку назву тоді отримала Академія, доєдналося 12 провідних науковців того часу. Серед них і такі гучні імена як Агатангел Кримський та Володимир Вернадський, що й став перший її очільником.

ХУДОЖНИЦЯ, ЯКА ЗМУШУВАЛА КОЛІР РУХАТИСЬ

14 листопада 140 років з дня народження Соні Делоне – українська художниця єврейського походження. Вона змінила розуміння кольору в образотворчому мистецтві й дала новий подих світовій моді та декору.

Соню Делоне світ знає, як французьку мисткиню, однак родом вона була з українського Півдня, а в своїх мемуарах неодноразово згадує, що її розуміння кольору сформувалось під впливом української традиційної культури.