ПАМ’ЯТЬ ПРО КОЖНУ ЖЕРТВУ БАБИНОГО ЯРУ

35 років тому, 5 жовтня 1991 року, відбулося урочисте відкриття Меморіалу жертвам Бабиного Яру. 

Скульптуру у вигляді бронзової менори встановили в 50-ті роковини масових розстрілів київських євреїв у Бабиному Яру. Урочисте відкриття відбулося 5 жовтня. Саме цього дня вперше відбувся ритуал, коли тисячі людей пройшли “дорогою смерті”, якою свого часу йшли євреї, та перший великий офіційний мітинг-реквієм з вшанування майже 34 тисяч жертв “Голокосту від куль”. 

Історія боротьби за вшанування пам’яті розстрілів євреїв у Бабиному Яру нараховує кілька десятиліть.

Одразу після Другої світової радянське керівництво хотіло меморіалізувати територію Бабиного Яру. Однак антисемітська сутність радянського керівництва, яке проводило кампанію боротьби з “безрідним космополітизмом”, не просто не дала збутися цим планам, а навпаки – розпочала фізичне знищення простору Бабиного Яру. В урочище буквально намивали тонни пульпи із цегельних заводів, щоб вирівняти ландшафт. Радянське керівництво не просто викреслювало злочин Голокосту з офіційної історії, воно викреслювало його з пам’яті.

Вшанування жертв Бабиного Яру довгий час були напівлегальними. У 1966 році, на 25-ті роковини розстрілів, літературознавець Іван Дзюба та письменник-фронтовик Віктор Некрасов провели багатолюдний мітинг-реквієм, який переріс у маніфестацію. Саме тоді Віктор Некрасов окреслив важливість цієї трагедії фразою “У Бабиному Яру померли не лише євреї, але лише євреїв убили за те, що вони євреї”.  Масова маніфестація зробила з Некрасова та Дзюби дисидентів, однак змусила радянське керівництво говорити про вшанування жертв Бабиного Яру на державному рівні. 

Того ж року з’явився перший невеликий обеліск, який вшановував жертв Бабиного Яру. За десять років збудували уже новий пам’ятник “радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру”.Відкривали його влітку 1976 року похапцем, щоб якомога менше людей, а особливо представників закордонних делегацій змогли потрапити на відкриття. Даний пам’ятник залишався єдиним меморіалом жертв Бабиного Яру до 1991 року. Цим пам’ятником радянське керівництво ніби визнавало, що не здатне перемогти національну пам’ять про трагедію Голокосту, але намагалося її розмити в інших категоріях знищених у Бабиному Яру людей. 

Відкриття ж меморіалу на честь убитих київських євреїв відбулося лише у 1991 році. Українська держава на зорі своєї незалежності розпочала свою політику пам’яті з вшанування усіх жертв тоталітаризму, які проживали на українських теренах. У 2007 році територія Бабиного Яру отримала статус меморіального заповідника. Сьогодні тут встановлено понад 25 різних меморіалів, які вшановують різні групи людей, які стали жертвами нацизму: діячів ОУН, радянських підпільників, дітей, ромів. Адже українська національна пам’ять неможлива без гідного та людяного вшанування кожної жертви тоталітарного режиму, що вчинив свої злочини на українських землях.