УКРАЇНА ВСТАНОВИЛА ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН НА ДОНБАСІ

Сьогодні, 30 квітня, в Україні відзначають День прикордонника. Ця дата є символічною, оскільки прив’язана до подій, які відбувалися впродовж березня-квітня 1918 року та завершилися 30 квітня того ж року.

Навесні 1918 року українські війська вели боротьбу на теренах Донбасу. Слов’янська група Армії УНР під командуванням Володимира Сікевича, разом із союзниками, просувалася на схід, звільняючи українські міста й станції від більшовицьких сил.

Ці події стали важливою сторінкою Української революції 1917–1921 років.
30 квітня вояки 1-го Українського полку імені Хмельницького прибули до Колпакового. У цей час на Дону розгорталося антибільшовицьке козацьке повстання, яке невдовзі завершилося поваленням радянської влади та встановленням влади отамана Петра Краснова. Український уряд прагнув налагодити дружні відносини з донцями, тому Сікевич отримав наказ зупинити просування Слов’янської групи й пропустити вперед німецькі частини.

Звільнення Донбасу завершилося символічним і дуже промовистим актом. У Колпаковому козаки принесли два високі стовпи, пофарбували їх у жовтий і блакитний кольори, які знайшли на станції, а з обох боків намалювали тризуб. Під ним написали: «УНР». До стовпів прикріпили тримачі для українських прапорів.

Священик відслужив молебень і окропив прапори святою водою. Під урочисту музику та гарматні сальви козаки встановили стовпи, а військо вигукнуло: «Слава!»

Ще тоді всі усвідомлювали, що стають свідками історичного моменту: на східному рубежі українські воїни встановлювали символи державності. Кордон був не просто лінією на мапі, він ставав знаком права України на власну землю, власний прапор і власну державу.

Після завершення військової операції запорожці несли гарнізонну службу в Бахмуті, Слов’янську, Микитівці, Дебальцевому та Краматорську. Штаб Сікевича розташовувався у Микитівці. За наказом генерала Натієва, вояки Слов’янської групи охороняли державне майно на Донбасі та сприяли відновленню вугільної промисловості.
Минуло понад століття, але ці назви знову є болем у пам’яті українців. Бахмут, Дебальцеве, Микитівка, Краматорськ, Слов’янськ – населені пункти, за які боролися українські воїни у 1918 році, і сьогодні залишаються символами боротьби за східний рубіж держави.

Частина цих територій нині перебуває під тимчасовою окупацією, частина – живе під ворожими ударами та постійною загрозою наступу. І як сто років тому, українські прикордонники боряться за українську суверенність та незалежність. Віддаючи найважливіше – своє життя.

Саме тому 30 квітня, у День прикордонника, ми говоримо не лише про сторінку історії, а про тяглість поколінь, про тих, хто понад століття тому утверджував українські кордони, і про тих, хто захищає їх сьогодні.

Це день сучасних прикордонників – воїнів, які першими зустрічали ворога, тримають оборону на передовій, стоять на державному рубежі, боронять українську землю та щодня виконують свій обов’язок перед країною. Їхня служба – це продовження тієї самої боротьби за цілісність кордону, державність і свободу України.

Дякуємо українським прикордонникам за їх відданість та захист!
Слава Україні!