#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

Сто років тому, 16 квітня 1926 року, на Рівненщині, в селі Ульбарів Дубенського повіту Волинського воєводства (нині село Нагірне Дубенського району) народився Борис Возницький - багаторічний директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa, легенда музейного світу, який відродив сотні пам'яток архітектури і зберіг для нащадків понад 35 тисяч одиниць музейних цінностей.

Його дитинство і юність припали на драматичні часи початку Другої світової війни, коли польська влада змінилася на радянську, а потім німецька окупація - на другу радянську. Був зв’язковим УПА, вижив у штрафній роті радянської армії, де воював до кінця війни.

Повернувшись, закінчив Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша та Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури.

Все своє свідоме життя він присвятив порятунку творів мистецтва в часи тотального атеїзму й бездуховності, коли нищилися храми, а безцінні скульптури Йогана-Георга Пінзеля викидалися на дрова (одну таку скульптуру Возницький у прямому сенсі витягнув з-під пилки - пізніше йому пропонували виставити її на аукціон у Лондоні зі стартовою ціною у 8 мільйонів доларів). Він зробив усе, щоб зберегти спадщину Пінзеля, і в 2012 році 27 шедеврів скульптора з України експонувалися в Луврі.

Очоливши в 1962 році Львівську картинну галерею, він перетворив її на один із найбільших музейних комплексів України, що налічує понад 60 тисяч експонатів і має 16 філій. Він долучився до відновлення Олеського, Золочівського та Свірзького замків, палацу Розумовського, каплиці Боїмів у Львові, Бернардинського костелу та інших пам’яток, мав мрію завершити реставрацію Підгорецького замку.

До останнього подиху займався пошуком та порятунком музейних цінностей. Навіть у 86 років був активним, сам водив машину. 23 травня 2012 року він був за кермом сам, коли стався серцевий напад. Некероване авто виїхало на зустрічну смугу і зіткнулося з маршруткою. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Але пам’ять жива. У 2013 році було засновано Премію імені Бориса Возницького, яку вручають за вагомий внесок у музейну справу.

Докладніше про видатного музейника читайте в нашій рубриці “Історичний календар”.