Як у справжнього учасника військової підпільної організації, біографія Івана Андруха (псевдо – Іван Авраменко) містить багато ще не розгаданих загадок.

Походив майбутній співзасновник УВО з села Болестрашичі неподалік Перемишля (нині Польща). По закінченні гімназії розпочав здобувати вищу освіту, однак точно невідомо де: серед варіантів Львівський університет або ж Празька політехніка.

Позаяк університетські студії перекреслила Перша світова війна. Не важко здогадатись, що у ній Іван Андрух – український легіонер. В Легіоні УСС від самого початку його створення у 1914 році. Бере участь у боях в Карпатах, нагороджений медаллю “За хоробрість”. У вересні 1916 року в боях на горі Лисоня потрапляє до російського полону.

В полоні Іван Андрух ближче знайомиться із своїми майбутніми побратимами по формації Січових Стрільців (СС) у Києві та Українській Військовій Організації (УВО): Андрієм Мельником, Романом Сушком, Василем Кучабським, Михайлом Матчаком. Лютнева революція й кінець Російської імперії для Івана Андруха означав одне – потрібно будь-яким чином дістатись до України й розбудовувати там власне українське військо.

Київ 1918 року Іван Андрух описав так: “Мені тут живеться краще, як де небудь доси… Не потребує слухати жадних панів поляків, німців, мадярів, а все українське: українські міністри, український парлямент, українська армія – і все, все”.

В часи Української революції 1917-1921 років Іван Андрух військовослужбовець Корпусу Січових Стрільців, член Стрілецької Ради. У 23 роки сотник Іван Андрух командував цілим полком у складі однієї з найбоєздатніших формацій Армії УНР.

Після відходу частини Армії УНР в інтернування Іван Андрух опиняється у Польщі, потім в Австрії й Чехословаччині. З моменту створення УВО у 1920 році – активний учасник організації. Свою діяльність спрямовував на окуповану більшовиками частину України. Був Крайовим командантом УВО на Східних Українських Землях.

Ретельно за діяльністю українського військового підпілля слідкувала більшовицька ЧК. Під час одного зі своїх візитів до Києва Іван Андрух був заарештований чекістами у справі підготовки в Україні організованого антибільшовицького повстання й 29 серпня 1921 року розстріляний.

Точне місце страти й місце поховання досі невідоме.

На фото Іван Андрух в однострої армії УНР (Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. Київ, 1992 р.) та його іменна відзнака Стрілецької Ради (Ковальов А. Як гартувалась державність, 2020 р.)