…і вітає всіх, хто святкує 🎄☃️
📜👀Нижче невеличкий коментар від Аларі, який матиме більше сенсу після прочитання твору, ніж до!
Іноді Аларі відкладала на хвильку замовлення і бралася за переклад книжок, які вона знаходила у себе вдома. Цього разу її погляд натрапив на збірку різдвяних віршів — цю книжку залишив той дивний чоловік-дослідник із іншого виміру майже рік тому.
Ельфійка замислено пробіглася пальцями по сторінках. Якби в Барелсвордсі святкували Різдво, то було б воно сьогодні. Чом не привід покопирсатися в словах?
Пів години потому, перед Аларі лежав майже завершений вірш. В оригіналі був дещо нерівний ритм, тож довелося добряче погратися з усіма можливими римами до слова «тому», зате пара «днем-брехунцем» з'явилася так само природно, як сніг за її вікном у цей грудневий вечір. Хіба що за останній рядок їй було б майже соромно (як можна римувати на неправильний наголос!?), якби вона не вирішила, що це дуже навіть концептуально. Вірш написаний від особи дитини, яка дуже серйозно ставиться до Санти та його оленів — а, однак, все ще дитина. Кілька неідальностей тут і там не завадять.
Ельфійка тихенько гігікнула, поставивши врешті крапку на пергаменті. Було в цьому рішенні щось бунтарське і вільне, чим хотілося поділитися навіть попри аматорство перекладу.
«Завтра, — задоволено подумала вона, — завтра напишу листа тому вченому. Впевнена, ніхто ще не перекладав різдвяних віршів тими мовами, що він досліджує. Може за це хоч розкаже мені, звідки у Санти таке сильне заклинання швидкого переміщення. Мені теж треба…»
🏷️✨ Дякуємо, що завітали!