Журналістка видання bioGraphic запитала: Наведіть приклад чогось справді унікального, що зберігається у вашому музеї? (тобто Національному науково-природничому музеї НАНУ)
Важливого і видовищного чимало. Звісно це стародавні житла із кісток мамутів (в експозиції копії, оригінальні кістки крихкі, зберігаються окремо), скелети доісторичних тварин (у більшості справжні, а не муляжі). Та справді унікальні експонати не привертали увагу відвідувачів, а тепер взагалі будуть непомітні, оскільки переміщені у сховища. Це голотипи – експонати, по яким вперше було описано вид. Голотипи  надзвичайно цінні для науки, вони основа розрізнення одного виду від іншого. Знайдуть дослідники щось, що  здається новим видом – як пересвідчитися, що то справді нове? Перш за все порівнюють із раніше описаними голотипами. Збереження голотипів – важливе завдання національних природничих музеїв світу.
 
Поміж численних голотипів, що зберігаються в нашому музеї, відповідаючи на питання журналістки, вказав на череп стародавнього носорога – Хілотерія сарматського. Вік поважний, понад 10 мільйонів років. Та більш важливо, що це найдавніша знахідка хілотеріїв у Європі. Вона ключ до розуміння коли ці носороги проникли до Європи, якими шляхами, якою була їхня екологічна ніша тощо. У подальшому хілотерії розселяться по Європі, утворять декілька видів, щоб розібратися в спорідненості між ними потрібно досліджувати предка. Додає унікальності й те, що Хілотерія сарматського є лише одна достовірна знахідка – та, що зберігається в нашому музеї. Знайдено неподалік Берислава Херсонської області, годі сподіватися, що в місцині найближчим часом будуть палеонтологічні розкопки. Більше цей вид ніде в світі не знаходили. Тож не нарікайте, що експонат прибрано із експозиції музею і переміщено до сховища.

На днях опублікована стаття в про наш музей і хілотерія сарматського зокрема. Журналістка не порадившись змішала разом декілька історій, вийшло занадто драматично. Мені аж на хвильку стало шкода того музейника Горобця, поки не зрозумів, що то я)) Втім, західному читачу трішки драматизму не завадить.
Стаття ось-до https://www.biographic.com/the-lonely-race-to-save-ukraines-past/