🆒 . @ 𝓡evıeω spαcē !

дякуююю!!

،،🖤 ⭑ CRUSH LIST ▸ fr cassie!
••• тuць сюдu // 10.04.2026. 📍

дякую!! 🥹🥹

💥 ナ .cr𝒖𝒔𝒉 𝒍is𝒕 ľア 우리 존재 자체로 인증 guarautee, yeah, yeah 🖤
. . ⤿ [. o𝐫 𝖼𝗅𝗂𝖼𝗄 없어, burn it up #

↳ 검토　✦. № #малюнок

— це перемога, я взялася за скетч і почала малювати, оцініть будь ласка (чого краї ніби покусані😶)

↳ 검토　✦. № #вірші

— ну як не повернутися із віршем. цей останній який я писала, більше вже не буду. тож оцініть будь ласка

посеред ночі витали хмарами сни,
несли на собі водограй дивизни.
розсипалися ледве чутним трепетом,
накривали землю тьмяним шепотом.

бродили там незнані тіні беззвучні,
що могли поглинути світ минувший,
що ділили на клапті частинки землі,
жах на живе віяли тисячі, сотні віків.

нестримні і сильні за розумом, міццю,
безстрашні, без серця чи тяжкої ніші.
бродити могли вони де вже захочуть,
манити й лякати усіх, кого зможуть.

тягучі тіні породжували страх у сні,
а їх мари підлеглі ховали ночі ясні.
та вони не самі у пору цю витали,
їм противагу величні птахи висували.

клич їх розсіював тьму, ніс добро,
а усе розкривалось та пахло, цвіло.
вже і ніч не настільки страшна настає,
вже й сновидіння приємні, їх ніщо не псує.

легкість їхня розвіює холод тяжкий,
а голоси заколисують поміж рядків.
пеленою спокою обвіять до ранку,
а тоді вже й не хочеш дожидати світанку.

і добре тоді відчувати затишок сну,
птиці милість свою не хова до краю.
птиці помахом крил, віянням пер
облишають турбот тебе і проблем.

так і йшлося поверхнею, чи таки дном
на хмаринах, що пахли омріяним сном.
на хмаринах, що мали дві сторони різні,
єднали в собі увесь страх у пітьмі та надію у світлі.

↳ 검토　✦. № #малюнок

— оцініть мій лютий малюнок

можете досі надсилати свої роботи, якщо хочете, щоб цей канал відновився 🤩

well.... well....

↳ 검토　✦. № #вірші

— пишу вірш до конкурсу, на який мене добровільно-примусово затягнули. наче про свободу України треба писати, чи як. то оцініть, порад дайте, не знаю

пролита кров штовхнула нас до дій,
насилля оживило наш супротив вічний,
сказавши, що братерство є лиш міф,
що ми інакші аж з коріння предків, ми є інші.

нас уподібнити, втоптати, роз'єднати намагались,
але століття йдуть, а ми живі, стоїм ми на ногах.
і скільки б на коліна не вгинали — піднімаємсь,
адже такий вже дух, наш смак свободи і життя струна.

терплячість є, а ярість прийде з часом темна,
хмариною чорнющою насунеться на враже суще,
коли ніхто не спинить те чуття знайоме із нутра,
що кличе: "боронить, охоронять свою я землю мушу".

тож ми згуртуємося знову як ніколи доти,
покажемо іще раз хто незламний духом є отут,
зламаємо невіри, установки марні та прокльони.
навіщо перешкод боятися, коли ми маєм напрям, маємо маршрут

й нехай із боку буде блискавиця литися рікою,
нехай усе гриміти буде, лаятися, піде проти нас,
та з нами є іскра минулого, що славиться могутньою,
і є надія майбуття - без зла, війни, безчестя та образ.

адже ми діти нашої землі: озер, лісів, гаїв, що бачим вранці.
ми діти сокола у небі, нестримних коней у степу,
що бачать волю наяву, чи подих вітру, сонця теплі пальці.
за відчуття це тепле вистоїм, поборем нечисть злу.

нехай нам буде тяжко, але ми стояли, стоїмо і будемо стоять до віку нашого життя за правильність, за себе, за свободу духу, тіла, слова.
бо з генів викорінити століття боротьби, печалі та утрат є неможливим, ті відчуття вшиваються все знову й знову.
тож вчімося на своїх помилках, борімося — й обов'язково ми поборем. бо воля — це не просто про слова, це про думки, що вічні аж до скону.

↳ 검토　✦. № #малюнок

— навчіть мене малювати, бо то жах

↳ 검토　✦. № #вірші

— просто прочитайте. оцінки не буде, я зрозуміла.

речі зберу аби не пилились просто так,
аби не лишились, не давали згадку про мене, чи знак;
не захочу зостатися в пам'яті близьких людей,
ви лиш дайте мені спокій, спокій і лишній день;
на подумати чи проспати, просміятися чи сльозитись,
барви не грають давно так, іду он умитись;
та чи це допоможе? аж ніяк, все осяде на дно,
і відтоді із мене лізтиме одне лиш лайно.

так, я грішна, занадто для себе і інших людей
та не вмію триматись одних цих "хороших" ідей,
це мені остогидло, бо дихнути не можу й на мить,
ця удуха мене точно колись утишить.
задушуся в мотузці із своїх же паскудних думок
і хто мене втішить? ніхто, допоможе води той шумок.
ляпас верне до реалій цього сьогодення гіркого,
покаже, що ти не герой, ти остання підстилка для нього;
і тому, ти, кицюню, заткни-но свій ротик прекрасний,
бо хтось важливіший покаже, що дії й слова твої напрасні.
відтоді так весело час не піде, сьогодні ти тут, а завтра — ніде.

тож крикни хоч раз задля свого нещастя, напої свою радість, біль і страждання, покажи свому монстру хто справді хазяїн, відкуси свою душу аж до самих окраїн; а як того не зробиш й забудеш знечайна, ти відчуєш усе і завершиш у муках печальних.
висота польоту чуттів

↳ 검토　✦. № #вірші

— оцініть, мені треба почути чиюсь думку

чи покажеш ангелові своєму гріхи зоставші?
чи розкажеш йому про думки такі непутящі?

о, журба моя, ти зостанься,
щастям моїм гірким наїдайся,
напийся сльозами від радості,
сміхом посмакуй ненависним.
проклади шлях короткий, легкий,
аби я дійшла, і не було мети.
бо на розумі все попливло,
видіння та сон, отаке от було
й повторитися сміло не раз,
тлумачення - зайвий баласт.
їх любила, ненавиділа й кляла,
але тільки там все пустити могла.

це ж боляче. чи не так?
дивлячись, який маєш смак.

райдугу жадала побачити палко,
відчути потік кольорів, надії останки;
а вона не виходила. чи мене не любила,
чи просто жар уповань дарувать не веліла.
та смутку все ж не було,
я звикла до цього, це вже пройшло.
як і пробігла дитячість мигцем,
кліпнувши оком, загубившись між тем.
і мову заразом відняло,
навіщо казати, чого не було.

навіщо мовчати так тихо, налякано,
коли ти течеш, немов кров із раною.
відтінки нутрощів

дякую 😆😆

— . ࣪ 𝐒𝐚𝐢𝐥 𝐨𝐟 𝐋𝐢𝐠𝐡𝐭 | crush list

𝓂𝓎 𝒸𝓇𝓊𝓈𝒽 ⌇ 𝓁𝒾𝑔𝒽𝓉-𝒽𝑒𝒶𝓇𝓉𝑒𝒹 𝓌𝒾𝓈𝒽

. 𖥔 link 𝑰𝒕'𝒔 𝒍𝒊𝒌𝒆 𝒂 𝒘𝒊𝒔𝒑𝒆𝒓 𝒐𝒇 𝒍𝒊𝒈𝒉𝒕 𝒊𝒏 𝒎𝒚 𝒄𝒉𝒆𝒔𝒕 ˚ ‧

↳ 검토　✦. № #вірші

— знов я з своїми віршами. оцінку, бд

стояла ж на краю в самім початку,
чекала лиш простягнутой руки;
але отримала щось більше набагато,
коли зустрілася із поглядом її.

усенький світ майнув перед очима,
зорі упали, поклонившись течії,
що з ніг збивала стрімко та уміло,
і сил противитись не було у мені.

а я й бажання встати геть не мала,
хотілося пробути так всі дні,
що про запас собі я зберігала,
хоча тепер я карти виклала усі.

поклала перед нею на столі.
вважай здалася, викрила умови,
недоліки і переваги віддала я долі,
бо ти - це доля, не давай відмови.

чекатиму не раз - тепер й надалі,
підтримуватиму завжди і вічно,
і може ідеалу я не напишу сценарій,
але хоч трішки та й зроблю тебе я щасливіше.

↳ 검토　✦. № #оформлення

— оціночку, будь ласка 🥹

↳ 검토　✦. № #оформлення

— у мененова ера на порті. ви знаєте, хто це, бо я єдини кидаю сюдт щось.