Ти зрозумів нові моделі не так

На каналі я обіцяв окремо розповісти про Claude Fable 5 і GPT-5.6 Sol

Але сів писати й зрозумів, що не хочу ще раз переказувати бенчмарки, ціни й розміри контексту

Ці цифри вже показали, порівняли й пережували в кожному другому каналі

Хотілось знайти щось цікавіше

Не чергові 8% у бенчмарку, а що нове покоління моделей реально змінює у твоєму воркфлоу

І тут мій друг написав пост про власний досвід із цими моделями. Думка мене зачепила настільки, що я вирішив адаптувати її для каналу

Останні два тижні він щільно ганяв Fable 5 і GPT-5.6 Sol

І ледь не списав Fable з рахунків

Підійшов до неї як до просто розумнішої Opus 4.8:

Описав задачу
Написав детальну спеку
Перетворив її на план
Став над душею під час реалізації

Результат виявився гіршим, ніж з Opus

А потім він випадково відкрив Fable поза Claude Code - у Claude Design

Без звичних скілів, scaffolding і всього обвісу, який роками збирав навколо свого воркфлоу

Тому просто описав потрібний результат і окремо вказав місця, в яких сам не був упевнений

І модель раптом відпрацювала набагато краще

Проблема була не в моделі
Проблема була в процесі

Spec-driven development намагається ухвалити більшість рішень до початку роботи

Ти описуєш не лише проблему, а й маршрут до рішення. Але на старті можеш назвати тільки ті невідомі, про які вже знаєш

Спека - це карта. Чиста, акуратна й бажано з прямою дорогою з точки А в точку Б

А реальна задача - територія. Обмеження, тупики й сюрпризи, які стають видимими лише тоді, коли хтось починає нею йти

Карта не стала непотрібною

Вона просто перестала бути фінальною

Нові моделі вже не лише виконують маршрут. Вони досліджують територію й допомагають перемальовувати карту прямо під час роботи

Тому процес тепер більше схожий на серію коротких циклів:

Сформулював результат і межі
Дав моделі зробити крок
Подивився, що вона знайшла
Ухвалив наступне рішення
Записав нові невідомі й хибні припущення в памʼять
Продовжив

Останній пункт тут критичний

Якщо не записувати, що змінилось у твоєму розумінні задачі, модель знову й знову ходитиме тією самою територією й знаходитиме ті самі граблі

Ще один цікавий момент - effort level

Для більшості задач друг лишає High

На xhigh і особливо ultra модель інколи стає параноїком - перевіряє вже підтверджені рішення, сумнівається у власних висновках і продовжує думати, коли інформації вже достатньо для дії

Тому максимальні рівні - для глибокого ресерчу й справді неоднозначних задач

Більше reasoning не завжди означає краще судження

І ні, це не похорон спек

Acceptance criteria, обмеження й розуміння правильного результату нікуди не зникли

Змінився розподіл відповідальності:

Ти більше не описуєш кожен поворот маршруту
Ти задаєш точку призначення, межі й ухвалюєш рішення, коли зʼявляються нові невідомі
А ходити територією тепер може модель

Оце для мене й є головна зміна нового покоління

Не ще одна цифра в бенчмарку, а інша межа між людиною й агентом

Ти вже змінив свій воркфлоу під Fable 5 або GPT-5.6 Sol? Чи досі приносиш їм процес, який працював із попереднім поколінням?

Цей пост - адаптація поста мого друга з LinkedIn, оригінал тут. Його думка знову зачепила настільки, що не зміг не принести її сюди

@sololemonx