Екзистенційна криза айтішника

Марина Попело з нашого onlyfounds. написала статтю на DOU про те, як ми переживаємо зміни в IT. Поки в стрічці обговорюють, скільки агентів тепер замінять розробника, вона говорить про людину, яка все це читає й намагається зрозуміти, що їй робити зі своєю карʼєрою

Сюди хочу винести одну думку з допису: освоїти новий інструмент і звикнути до своєї нової ролі - різні речі. Claude вже пише тобі код і не тільки (я зараз намагаюсь змонтувати подкаст з ним), задачі закриваються швидше, але відчуття впевненості може за цим не встигати

Я теж відчував цей дискомфорт і сам думав про це написати

Як архітектор, звик контролювати, як написані модулі й чому обрані саме такі рішення. А коли значну частину роботи віддаєш AI, доводиться звикати, що ти вже не автор кожного рядка у своєму продукті

При цьому відповідальність за продукт нікуди не поділася. Мені все одно треба розуміти, що ми будуємо, перевіряти результат і розбиратися, якщо щось зламалось. А у власному проєкті ще й шукати користувачів, говорити з ними, думати про ціну. Частину часу, який раніше йшов на код, можна нарешті витратити на все це

Звісно, від такого пояснення дискомфорт одразу не зникне)

Але спробувати нову роль на невеликому pet-проєкті мені здається посильнішим, ніж щодня гадати, що буде з професією через пʼять років. Береш конкретну задачу, пробуєш зробити її з агентом і дивишся, де твій досвід допомагає, а чого ще треба навчитися

У Мари­ни ця тема розібрана докладніше, через модель психологічного переходу - їй буде дуже приємно якщо прокоментуєш і поставиш лайк

І заодно нагадаю про onlyfounds. - наше закрите платне комʼюніті для тих, хто будує власні IT-продукти

Марина теж з нами. Тут можна показати свій проєкт, попросити фідбек і поговорити з іншими фаундерами про те, де застряг. Не обовʼязково приходити вже з красивим MRR