Підвал Сета

Коротка історія про те, як я ледь не отримав інфаркт: працював над розділом цілий день, аж раптом документ закрився і мене викинуло на головний екран.
Я лиш потроху пробився крізь творчий блок🪦
Присягаюся, все життя перед очима пролетіло.

На щастя розділ живий, тільки останнє речення видалилося

Приймаю важливе рішення щодо персонажів у «В.З.П.» 📍
Бракує Паркера під боком з браслетом наготові

Я оформив другу чернетку

Підсумок: в емоційну яму не втрапив (але був до того дуже близько), що потішило. Горацій залишився моїм фаворитом. Не можу не згадати Ораціо й Такео. Ця трійця лишається моєю улюбленою і тут, і в альтернативному відгалуженні.

Хотів дочитати розділи ще вночі, а сьогодні продовжити роботу над «В.З.П.», але коли втупився в слово «будеш», вважаючи його максимально дивним, то почимчикував спати.

Ну і ці імена🤌🏽
Колись обов'язково зроблю підбірку схожих між собою імен моїх персонажів (я сам іноді плутаюся🆘)

–5–

Процес писання «Blackout» проходив під спів Честера. Його пісні давно слугують мені своєрідною терапією, але в цьому випадку стали ще й джерелом натхнення.

Пишучи цей розділ повторно слухав «In My Remains» і «New Divide»

Я сам собі кидав натяки на альтернативне відгалуження через слова Джекі, але дійшло не одразу

Редагуванню «Закону мовчання» бути💪🏽

На початку свого підліткового віку я страшно фанатів від «Дивергента», «Часу» і «Той, що біжить лабіринтом». Останній взагалі загнав мене в депресію на місяць, а то й більше.
Після перегляду цих фільмів я любив думати, а що якщо... ну а там воля фантазії.

Тепер я зрозумів, що можу не лише фантазувати, а й надавати цим фантазіям форми через текст. А що, якщо створити ізольоване від цивілізації містечко, яке корпорація під назвою В.З.П. заселяє вилікуваними від різноманітних хвороб людьми?
Правила прості, але жорстокі:
❕ сироватка гарантує повне одужання;
❕ натомість ти отримуєш роки життя, які випали на колесі фортуни (5, 10, 80 років);
❕ наглядач Паркер Вуд усміхається і каже: результат не остаточний. Ти можеш жити стільки, скільки захочеш, але якщо наважишся відбирати роки в інших.

Пані та панове, гра почалася! 🎲

Ця ідея з'явилася ще влітку, але я зупинився після сьомого розділу й навіть не думав колись повернутися назад.
Нещодавно Сем спитав, чи не хочу я дати цій ідеї другий шанс?
Я трохи поміркував і вирішив спробувати. Все одно нічого не втрачав.

І от я дописав уже двадцять третій розділ. Окрім шести початкових персонажів з'явилися інші. Ідея продовжує жити, розвиватися і заводити мене в нові місця.

Робота над В.З.П. — мій особистий експеримент. До цього з елементами фантастики я серйозно не працював, та й робота над персонажами (особливо такими, як Кассіан і Саймон 😉) вимагає іншого підходу.

Уявлення не маю, яким буде фінальний результат і чи будуть помітні ці «нововведення» вам, але для мене В.З.П. — кардинально інший напрям. Радий, що ризикнув його розвинути

🙌🏽

А я все думав, побачу щось подібне чи ні

–3–

Щоразу, як збираюся перечитати розділ перед публікацією, зіштовхуюся з думками, що десь щось недопрацював і в результаті вийшло не дуже. Але після останньої вичитки сиджу задоволений🤌🏽

Сподіваюсь вам сподобається розділ і якийсь момент обов'язково зачепить. Приємного читання

Так, знову грішу з редагуванням. А якщо серйозно, то цього разу відкладаю, аби дати тексту «настоятися», адже нещодавно закінчив роботу над альтернативним відгалуженням і все здається дуже «свіжим».

Тому працюю над новим сюжетом (трохи фантастики, як згадував раніше)

Ну просто drama king🙂‍↕️

Рейтинги направду вражаючі. Я не сподівався на подібне з одним лише опублікованим розділом

–1–

В добру путь🤞🏽

Момент самоаналізу 👇🏽

Я лиш тепер збагнув, що всі мої роботи, окрім «Тихих молитов» пов'язані з ЛГБТ. Не вважаю це мінусом, оскільки я отримую більше задоволення від прописування стосунків хлопець/хлопець (в майбутньому, ймовірно, буде ще й дівчина/дівчина), ніж хлопець/дівчина. Переконався, що прописування хлопець/дівчина не чіпляє мене так сильно, як хотілося б. І ні, це не означає, що мені неприємні гетеросексуальні пари. В жодному разі. Всяка любов (без насильства й примусу‼️) прекрасна й має право на існування.
Просто коли пишеш те, що чіпляє — текст стає глибшим, емоційнішим і переконливішим.

Стосунки ЛГБТ-персонажів часто несуть в собі додаткові шари складності та конфлікту, як от суспільний тиск, прийняття себе, внутрішні драми, які ідеально поєднуються з моїми улюбленими жанрами: психологічним трилером, драмою та помстою.

Не обов'язково, що все завжди буде закінчуватися хорошим фіналом, бо рожеві окуляри то цікаво, але життя любить підкидати несподіванки (а я люблю зрілість, реалізм, глибину й неідеальність історій)

Опубліковано фінальний розділ і, здавалося б, на цьому шлях «Тихих молитов» закінчується. Насправді ні. Це лише початок.

Дякую всім, хто читав/читає «Тихі молитви», дозволяючи цій історії не стояти на одному місці🖤