Момент самоаналізу 👇🏽

Я лиш тепер збагнув, що всі мої роботи, окрім «Тихих молитов» пов'язані з ЛГБТ. Не вважаю це мінусом, оскільки я отримую більше задоволення від прописування стосунків хлопець/хлопець (в майбутньому, ймовірно, буде ще й дівчина/дівчина), ніж хлопець/дівчина. Переконався, що прописування хлопець/дівчина не чіпляє мене так сильно, як хотілося б. І ні, це не означає, що мені неприємні гетеросексуальні пари. В жодному разі. Всяка любов (без насильства й примусу‼️) прекрасна й має право на існування.
Просто коли пишеш те, що чіпляє — текст стає глибшим, емоційнішим і переконливішим.

Стосунки ЛГБТ-персонажів часто несуть в собі додаткові шари складності та конфлікту, як от суспільний тиск, прийняття себе, внутрішні драми, які ідеально поєднуються з моїми улюбленими жанрами: психологічним трилером, драмою та помстою.

Не обов'язково, що все завжди буде закінчуватися хорошим фіналом, бо рожеві окуляри то цікаво, але життя любить підкидати несподіванки (а я люблю зрілість, реалізм, глибину й неідеальність історій)