✓

— Це додасть атмосфери нашим вечорам.
— Добре. Зважаючи на наші книжкові апетити, цієї атмосфери нам вистачить на три вечори.

P.s. і я вгадав.

P.s.2. а ще якось вона сказала: «нема нічого сексуальнішого за інтелект». Так от, кілька місяців по тому це підтвердилося і досі діє.

Повертаючись до «Ми колись жили тут»↓

З негативного: Єва (попри все, що вона пережила, симпатія до неї так і не з'явилася)

З позитивного: опис моторошних сцен. Вони геніальні у своїй простоті. Якщо бажаєте підвищити кваліфікацію, «прокачатися» у прописуванні сцен, аби пробирало до кісток — почитайте Маркуса Клівера.

Атмосферна книга. Цікаві сюжетні повороти. Усе дійшло до того, що я почав сумніватися в усьому, серйозно.

Можливий спойлер фіналу:

Ми отримуємо вибуховий фінал, бо, з одного боку пазли наче зійшлися, а потім Клівер «стріляє» нам у скроню останніми двома сторінками і все.

Не читайте цей шматок, якщо не хочете потужний спойлер (мені дуже кортить поділитися висновком-гіпотезою):

Мені здається, що усе це метафора. Лабіринти, будинок, що змінюється, і цілі пласти життя, які забуваєш. Нам не дарма показали головну героїню з тривожністю, параноєю і панічними атаками. Як на мене, то це демонстрації того, що трапляється, коли надто заглиблюєшся у свої параноїдальні спіралі, будуючи сотню тривожних сценаріїв. Буквально те саме, що й нові коридори, повороти, кімнати й інше. Ти просто втрачаєш зв'язок з реальністю і перестаєш помічати межу