На початку свого підліткового віку я страшно фанатів від «Дивергента», «Часу» і «Той, що біжить лабіринтом». Останній взагалі загнав мене в депресію на місяць, а то й більше.
Після перегляду цих фільмів я любив думати, а що якщо... ну а там воля фантазії.

Тепер я зрозумів, що можу не лише фантазувати, а й надавати цим фантазіям форми через текст. А що, якщо створити ізольоване від цивілізації містечко, яке корпорація під назвою В.З.П. заселяє вилікуваними від різноманітних хвороб людьми?
Правила прості, але жорстокі:
❕ сироватка гарантує повне одужання;
❕ натомість ти отримуєш роки життя, які випали на колесі фортуни (5, 10, 80 років);
❕ наглядач Паркер Вуд усміхається і каже: результат не остаточний. Ти можеш жити стільки, скільки захочеш, але якщо наважишся відбирати роки в інших.

Пані та панове, гра почалася! 🎲

Ця ідея з'явилася ще влітку, але я зупинився після сьомого розділу й навіть не думав колись повернутися назад.
Нещодавно Сем спитав, чи не хочу я дати цій ідеї другий шанс?
Я трохи поміркував і вирішив спробувати. Все одно нічого не втрачав.

І от я дописав уже двадцять третій розділ. Окрім шести початкових персонажів з'явилися інші. Ідея продовжує жити, розвиватися і заводити мене в нові місця.

Робота над В.З.П. — мій особистий експеримент. До цього з елементами фантастики я серйозно не працював, та й робота над персонажами (особливо такими, як Кассіан і Саймон 😉) вимагає іншого підходу.

Уявлення не маю, яким буде фінальний результат і чи будуть помітні ці «нововведення» вам, але для мене В.З.П. — кардинально інший напрям. Радий, що ризикнув його розвинути