Що мене серйозно дратує в усіх книжках (а особливо в житті) незалежно від автора, так це миті, коли один персонаж каже іншому «ні, ти не розумієш», хоча уявлення не має, що тому довелося пережити. Потім такий «ой, мені шкода!».
Що тобі шкода? Що ти вважаєш себе найнещаснішою людиною у всесвіті, а всім іншим щастить на кожному кроці й вони уявлення не мають, що таке біль і втрати?