У день народження особливих для мене людей ділитимусь деякими думками
(чи що воно взагалі таке), а сьогодні особливий день для жінки, без якої не було б мене і, відповідно, цього «підвалу»🤌🏽

Тож...

З днем народження, мамцю!

Якби мене спитали, який момент із дитинства викликає найбільше приємних спогадів, я б без жодних вагань одразу сказав: це момент, коли мама вчила зі мною вірші.

Мені, мабуть, було років п'ять. До першого походу на підготовку лишався ще цілий рік, але я вже мав великий синій буквар і мама, займаючись роботою, читала написані там вірші (здебільшого про зайців), а я наче папуга повторював кожне слово.

Зараз ми разом вірші не вчимо, а улюблені жанри літератури кардинально різняться. Я часто чую:
— Над чим працюєш?
— Продовжую тему мафії.
— О Боже!
Попри це мама підтримує мою роботу, вірить у мій успіх, годує свіжою випічкою і змирилася з тим фактом, що онуків їй не бачити (сподіваюсь!).

Святкуватимемо ще купу ювілеїв, ну а сьогоднішній нехай запам'ятається чимось прекрасно особливим, як мені запам'яталися ті миті з синім буквариком🫂