Вірите чи ні, а я за крок до того, аби розплакатися.

Я працював над «Законом мовчання» і не заходив перевірити, як там справи з опублікованими розділами «Тихих молитов».
Тут мій бро простягає свій телефон і питає: ти бачив?

Я дуже часто борюся з сумнівами, хоч і маю шалену підтримку від двох найближчих людей.

Мені важливо, аби історії знайшли свого читача, тож кожен такий, хоч і крихітний, крок вперед має величезне значення. Доводить, що я не даремно віддаю кожному сюжету та персонажу частинку себе.

Насправді я хотів багато про що згадати в цьому пості, але потік емоцій надто потужний і мені важко зібрати думки в адекватний текст