Я дочитав «Хрещений батько».

Маріо П'юзо, беззаперечно, геній своєї справи. Мені сподобався стиль його письма, сама історія подана простими, зрозумілими словами. Персонажі продумані й прописані ідеально, бо викликали купу емоцій.

А тепер трохи негативу: зізнаюся, я розчарований. Спочатку було так захопливо та цікаво, а потім, десь від середини, почало ставати менш цікаво.
Події розвивалися настільки швидко, що я мусив зупинятися і думати, чи нічого не проґавив.
Але найбільше мене дратувало поводження з жінками. Я розумію, що події розвиваються в роки, коли ще навіть мої бабуся і дідусь не народились і, мабуть, ставитися до жінки, як до непотребу, було нормально.
І мені не сподобалася трансформація Майкла. Не буду вдаватися до деталей, бо вийде спойлер.

Може дивно, але найбільше мені симпатизував Сантіно, Том і Тессіо.

В цілому книга цікава, але наразі не впевнений чи буду читати «Сицилієць»