— Я десь вичитав, що люди захищають себе від страху перед смертю трьома способами. Перший — придушувати його. Не думати, що у майбутньому тебе не стане, геть забути про смерть. Здебільшого всі ми так і живемо. Другий — свідоме ставлення до смерті. Живеш, не забуваючи про неї, маєш кожен день за останній і тому ще дужче цінуєш благодать життя. Третій механізм — прийняття. Людина, котра прийняла смерть як невід’ємну частину існування, не боїться її. Вона матиме надприродну здатність зберігати спокій, навіть коли втратить усе, що має. Знаєш, що об’єднує всі три способи?
Я похитав головою. Звідки мені знати, якщо я навіть не спромігся замислитись над його словами? Як на мене, краще вже швидко і легко померти, ніж ламати голову над такими загадками.
— Їх об’єднує те, — не дочекався моєї відповіді Хеджін, — що все це — брехня. Всі три — лише маски, за якими ховається страх.
— А що тоді правда?
— Гадаю, сам страх — найправдивіше, найчесніше почуття.