В перерві між роботою над розділами я вирішив почерпнути натхнення і почитати «Походження видів» Чон Юджон. Мені було цікаво, бо книги корейських авторів досі не читав, та й тема зацікавила.
На все про все у мене пішло два вечори. Кожна сторінка змушувала думати: чи можна вірити Юджіну?

Почасти мені було шкода головного героя (що вже не дивно, дякую невмирущому бажанню копнути глибше, проаналізувати корінь проблеми й збагнути причину зламу).

Мене просто розривало на моментах між Хеджіном і Юджіном. Я задався тим самим питанням, що й сам Юджін: що за стосунки були між ним і Хеджіном?
Щось мене зачепило (далі без спойлерів).

Я мимоволі проводив паралелі між своїми персонажами, знову повернувся до думок над 26-м (я в процесі) розділом. Читання допомогло впевнитися, що бачення фіналу для моїх персонажів остаточне.

Загалом, я дуже задоволений книгою. Чесно кажучи, змушує задуматися: чи достатньо надійний запобіжник у голові, аби фантазії рано чи пізно не перетворилися на реальність, як у випадку Юджіна?