Першою дочитаною книгою в цьому році (нарешті!) стала «Задуха» Чака Поланіка.
Дізнався про цього чоловіка випадково, коли блукав інтернетом у пошуках знаменитого Чака, бо так було потрібно для одного з персонажів мого всесвіту В.З.П.

Повертаємося до «Задухи»:

Мені сподобалась анотація, хоча я ніколи не був фанатом фільмів/книг з таким акцентом на темі сексу. Проте з кожною новою сторінкою стає зрозуміло, що автор використав фізіологію лише як метафору (а далі без спойлерів). Це спрацювало на всі 100%.

Як не дивно, а мені сподобався Віктор (головний герой). Дитинство як фундамент трагедії це залізобетонна база.

Відгукнувся стиль автора, це просто 10/10. Чудовий ритм, дії та слова персонажів «рубані», але від того не менш чіпкі.

Після останньої крапки залишилася купа питань. Хочеш чи ні, а будеш «доварювати» книгу у своїй голові ще кілька днів.

Загалом, знайомство з Чаком Поланіком минуло якнайкраще. Мені не захотілося кинути книгу після кількох сторінок, а навпаки.

Нижче чіпкі моменти👇🏽