Сьогодні дописав «В.З.П.»
Вийшло багато тексту. Кожен день, проведений за створенням нового розділу, не був схожим на попередній. В емоційному плані це як квест-кімната, мабуть. Я записував, але ніколи не знав, яким вийде кінець того чи іншого розділу.
Попри періодичні творчі блоки сам процес писання був новим, цікавим досвідом. Мені подобалося робити нотатки, зводити ниточки до логічного (сподіваюся) завершення і «ліпити» персонажів.
Маю надію, що написання сиквелу вийде таким же захопливим.

Величезна подяка Семові. Якби не цей веселий бро — В.З.П. ніколи б не отримав другого шансу (не існувало б Чака Мейфілда, юного фаната творчості Чака Поланіка), а я б втратив чудову можливість випробувати себе в новому напрямі.
Люблю твої коментарі та поради.

Також мої слова вдячності Джею. На жаль, певні обставини змусили цього чудового чувачка покинути мінікоманду, але я ніколи не забуду продуктивних розмов, підтримки, допомоги з пошуком інформації, обговорення ідей, пропозицій для посилення певних моментів. Твоя уважність допомагала мені повернутися на визначений шлях, що вів до логічних розв'язань сюжетного клубка, коли мої ноги плуталися, ведучи до падіння.
Твій вклад не лише у «В.З.П.», а й в мої інші роботи неоціненний