Запекла книгожерка

Запекла книгожерка pinned a photo

Намалювала другу картиночку в рамках Інктобера 😚

Вчора стартував Моторошний марафон — ідеальна руханка для фанатів темних жанрів, і ви ще можете доєднатись до команди і розкрити справжній злочин, читаючі темні книжки протягом жовтня 👻

Протягом місяця учасники читають детективи, трилери, містику та горори та занурюються у жаску осінню атмосферу, але при цьому кожна прочитана книга наближає вас до розвʼязання бентежної таємниці🫥

Щоб взяти участь, додавайтесь до чату, де ви отримаєте перші інструкції: дізнаєтесь про злочин, який вам належить розкрити протягом марафону із командою, яка скаладтиметься з усіх учасників, а також отримаєте 10 зашифрованих доказів, що допоможуть пролити світло на справу🫆

За кожну прочитану книгу і відгук на неї, команда отримує бали, що дозволять розшифрувати ці докази, отримати більше інформації, що допоможе розгадати загадку, і зрештою докопатись до істини.

Марафон проходить при підтримці 12 видавництв, і протягом всього місяця у соцмережах партнерів також зʼявляютимуться секретні коди, гачки та ключі, які наблизять вас до розкриття злочину.

💌 Всі учасники, що прочитають три та більше книжок, отримають приємний сувенір від Макса, організатора марафону.

А ті, хто прочитає більше чотирьох, візьмуть участь у розіграші величезного боксу книжок від партнерів 🎁

Я вже у команді, бо що може бути цікавішим за осіннє розслідування 😁

Долучайтесь тут 🖇 https://t.me/scarymarafon

#реклама

Вирішила знов спробувати виконати місяць Інктобера. Цікаво, чи протримаюсь цьогоріч до фіналу 🤪

Поки день перший, тож вітаю всіх з початком найкращого місяця року 🤗

Даруємо психологічний трилер «Хірургиня» від видавництва Chitarium!

📌Умови прості:
1️⃣ Підписатися на телеграм-канал @chitariumua;

2️⃣ Підписатися на телеграм-канал @sashas_reads

3️⃣ Переслати цей допис друзям-книголюбам;

4️⃣ Лишити в коментарях свій порядковий номер під постом Chitarium
(1, 2, 3 і тд)

🏅Переможця обираємо 5 жовтня о 20:00

Бажаємо книжкової удачі 🤞

Проблеми, про які не говорять😄

За час людини, що живе в Києві і намагається написати книжку, сьогодні конкурують не тільки робота, родина і бажання іноді почитати чужі книжки, а й балістика з шахедами, що не дають виспатись, прилітають на сусідню вулицю і тримають у такому стресі, що концентрації ледь вистачає на те, щоб бездумно гортати якусь стрічку або дивитись простеньке кіно🤪

Але я вже таки нарешті завершую другий, дуже емоційно складний розділ (хоча у цій книзі всі розділи емоційно складні шо капець), і мабуть можу вже трохи натякнути, що маю видавництво на цю книгу — але поки без деталей, бо ми ще в процесі домовленостей.

І ще, після перестановки у кімнаті, мені треба придумати, як знов повісити свою вбивчу дошку, щоб мати змогу викреслювати обличчя 😁

До речі, «герой» мого поточного розділу теж робив щось схоже 🫣

Конспірологічні трилери в принципі не моя тема, але цей виглядав трошки цікавим, бо чомусь мені здалося, що тут буде щось більше за звичайну теорію заговору.

І таки дещо було — наприклад, у тексті трошки висвітлена історія жінки, яку можна назвати прото-феміністкою: Ізотти Ногароли — італійської письменниці, що ще у 15 сторіччі боролась за права жінок, зокрема за право на освіту.

Ну і я в цілому люблю, коли в художніх текстах зʼявляються персоналії чи артефакти з реального світу, особливо коли йдеться про таємничі рукописи — а тут історія будується навколо таємниці рукопису Войнича, однієї з найбільш таємничих книг в історії, що досі не була розшифрована.

Але на цьому плюси закінчуються, бо загалом це відверто погано написано.

Персонажі одновимірні, без глибини, лише функції з дуже стереотипною поведінкою.

Сюжет штучний, і все, що відбувається, відбувається лише тому, шо авторці так було зручно, бо шару логіки за цими подіями нема.

Карикатурне протистояння дуже холоднокровних і виважених феміністок, яких мені важко назвати справжніми феміністками через рівень їхньої мезогінії, зовнішньоі і внутрішньої, і безмежно маніакальних традиціоналісток, які аж занадто самостійні і незалежні як на жінок таких поглядів.

Бурхливі події розгортаються навколо кількох ідеальних жінок зважених поглядів і одного дуже злого чоловіка — знаєте, аж такого злого, що в якомусь блокбастері 90-х він би періодично пинав цуценят і топтав би квіти, бо ненавидить красу😄

Одним словом, це якось аж надто наївно і картонно, особливо як на книгу, що побачила світ лише минулого року. І як на книгу авторки, чиї твори попадають до списку бестселерів New York Times — так, там багато прохідних текстів, але в середньому таки трошки вищого рівня.

Я дочитувала, щоб хоча б зрозуміти, хто зрештою переможе і на чиєму боці виявиться авторка, але… ну скажімо так, воно не було того варте.

Не побачила тут цікавих сенсів чи якихось додаткових шарів, які додали б текстові глибини.

Художньої цінності також не побачила.

Але це було динамічно і в якомусь сенсі весело, бо знаєте, я часом залипаю на крінжові дописи у тредзі, щоб відволіктись — і оце було дуже схоже за відчуттями 😅

📖 «Палаюча бібліотека»
✍️ Ґіллі Макміллан

Yakaboo Publishing

Почала перечитувати «Куб».

Минуло вже майже три роки з тих пір, як я читала його вперше, і я не дуже добре пам’ятаю деталі сюжету, але досі пам’ятаю те, наскільки цей текст вразив мене тоді.

Зараз вражає не менше.

Мені дуже подобається курс про ілюстрування обкладинок від Літосвіти, на якому я зараз навчаюсь, але я не перестаю дивуватись, що буквально на кожній лекції хтось питає, чи обов’язково читати книгу, яку ілюструєш 🤔

Звісно шо воно забирає купу часу, але я не зовсім розумію, нащо взагалі малювати саме книжкові обкладинки, якщо не тому, що хочеш читати 🌚

🎙Інтервʼю з Євгеном Товстоногом

📝 Автор роману «Куб», оповідань «Табір» в збірці «Нічний сеанс», «Килим» в збірці «Панічна атака», «Помста» та «Дій зараз, думай потім або помреш» в збірці трукрайму «Я бачу зло»

🏷 Придбати «Куб» тут.
#writer_speaks | Owl’s reading vibes

Колись мені було дуже важко уявити, як люди тримаються і продовжують якось жити, працювати і більш того — займатись творчістю під час війни.

Та я вже давно знаю, що як би важко не було, все одно щоранку знаходиш в собі сили, щоб виповзти з ліжка, знаходиш якусь мету, щоб щось створювати, адаптуєшся до нової реальності, як би вона не погіршувалась, і вчишся жити у цій новій скаженій реальності, чіпляючись за якісь моменти, що нагадують про те, якою ця реальність була і має знову стати колись.

Але мене дуже вражає сила духу тих, хто зараз на фронті, та все ж знаходить сили та час на те, щоб займатись мистецтвом.

Я знаю дуже багатьох таких людей, та сьогодні порекомендую вам канал Ейвона зі Шпікерогу — військового, письменника і книголюба, який у своєму блозі розповідає про свій творчий процес без прикрас.

Про виклики, з якими стикається, про успіхи — дрібні і великі.

Про, здавалося б, буденні дрібниці, от тільки його буденність дуже відрізніється від звичайної.

Розповідає про письменництво і про те, звідки чераає матеріал для своїх творів, про книжки, які читає, про фільми, які дивиться, про службу та просто про життя — лаконічно, захопливо, іноді з легкою іронією, завжди дуже відверто та по-справжньому.

Знаєте, коли стає особливо важко стягувати все, що зараз несеться, цей канал дуже допомагає відволіктися і зазмелитися.

Трохи підняти настрій і відчути грунт під ногами.

Тому дуже рекомендую підписатися 🖇 https://t.me/JonFromSkellige

Щиро рекомендую, хоч цей допис тут і в рамках #реклама.

В КСД у жовтні буде Кінг ❤️‍🔥