Попередній текст зупинив аналіз Чучхе на моменті, коли принцип самостійності почав перетворюватися на окрему систему. За Кім Чен Іра ця система отримує вже чітко сформульовану філософську основу.
У праці «Про ідею Чучхе» (1982) Кім Чен Ір починає з фундаментального твердження: «людина є господарем усього і вирішує все».
Кім Чен Ір намагається визначити особливе місце людини у світі. Людина для нього є соціальною істотою, якій властиві самостійність, творчість і свідомість. Саме ці три категорії утворюють філософське ядро Чучхе.
Самостійність (чаджусон) — прагнення людини бути господарем власної долі.
Творчість (чханджосон) — здатність цілеспрямовано перетворювати природу та суспільство.
Свідомість (ийсиксон) — можливість пізнавати світ і регулювати власну діяльність.
Кім Чен Ір прямо пов’язує ці категорії між собою: свідомість забезпечує самостійність і творчість, перетворюючи діяльність людини на цілеспрямовану практику.
Це завдає фундамент для розуміння історії через призму Чучхе:
Природа рухається стихійно, тоді як суспільний рух має суб’єкта. Цим суб’єктом Кім Чен Ір називає народні маси. Історія постає як процес, у якому маси свідомо перетворюють природу та суспільство.
Якщо людина є самостійною, творчою та свідомою істотою,
то й маси повинні виступати активною силою історичного процесу:
Народні маси є суб’єктом соціальної історії.
Особливого значення набуває категорія свідомості. Кім Чен Ір стверджує, що свідомість «визначає і регулює» діяльність людини, а свідомість самостійності стає умовою революційної боротьби.
Проте суб’єкт історії в чучхе не діє стихійно. Кім Чен Ір пов’язує історичну діяльність мас із політичним керівництвом. Маси оголошуються суб’єктом історії, водночас їхня здатність реалізувати цю роль ставиться в залежність від правильного політичного керівництва. Партія організовує діяльність мас, а керівник визначає стратегічний напрям революції.
Держава дозволяє масам функціонувати у суворо організованій формі. Чим більше значення надається свідомості, тим більшу роль отримує той, хто визначає її правильний зміст. Чим сильніше підкреслюється самостійність суспільства, тим важливішим стає політичний центр, який має цю самостійність забезпечувати.
Тому чучхе дедалі більше переносить центр уваги на здатність суспільства усвідомлено організовувати власне перетворення.
Філософія активного суб’єкта поступово поєднується з вертикальною моделлю політичного керівництва.
Свідомість у першому значенні — це волевиявлення мас.
Усвідомлення у другому — сприйняття масами вже визначених політично форм і напрямів цієї волі.
Маси залишаються проголошеним джерелом історичної дії, проте їхня свідомість дедалі більше повинна відповідати змісту, виробленому партійним керівництвом.
Суб’єктність зберігається на рівні декларації, тоді як на практиці формується сприйнятливий до політичного керівництва колектив.
Саме в такому вигляді чучхе входить у наступний етап свого розвитку.
🌟РевДем