➡️ Президент Зеленський і прем’єр Мадяр, ймовірно, проведуть спільну зустріч наступного тижня у Брюсселі, про можливість заявив угорський прем’єр у власному інтерв’ю. Власне, це остання складова перезавантаження, про яку ми з Вами говорили раніше і в рамках якої я пояснював причини, чому зустріч лідерів буде саме після голосування в Раді за закон про нацменшини, а не, для прикладу, на Карпатській ініціативі, тощо, і чому це важливо розуміти.
🔗 Вчора Рада за основу прийняла Закон про національні меншини в освітній сфері, виконавши умову ЄС в рамках першого кластера, на якій наполягала Угорщина, посилаючись зокрема на червневі домовленості.
Закон не є «угорським», а регулює права всіх національних меншин у сфері освіти, окрім росіян (ті виключені). Закон є збалансованим, оскільки під час перемовин і роботи експертних груп угорська сторона погоджувалась на зміну положень у принципових для українських інтересів моментах. Навіть відомі захисники української мови, як Вʼятрович, назвали його ухвалення «прийнятною ціною».
Виконання домовленостей і повага до інтересів сторін
Це приклад того, як це працює: виконуєш ти домовленості — виконують і перед тобою. Україна проголосувала за закон у рамках червневих домовленостей — Угорщина продовжила розблокування перемовних кластерів.
У день голосування закону в Раді міністерка МЗС Угорщини Аніта Орбан наголосила🗣:
«Сьогодні закон про освіту нацменшин перебуває на розгляді Верховної Ради. Це результат двосторонньої домовленості, якої ми досягли під час перемовин з українською стороною у травні та червні».
Міжурядова конференція між Україною та Угорщиною
Також А. Орбан додала, що ухвалення закону наближає проведення великої міжурядової конференції:
«Це наближає нас ще на один крок до проведення міжурядової конференції з Україною».
Тобто, скоріше за все, буде коротка первинна зустріч Зеленського з Мадяром, а пізніше — велика урядова конференція щодо регіонального партнерства.
Українське МЗС привітало угорських колег із виконанням домовленостей під час двосторонньої зустрічі Сибіги та А. Орбан 🗣:
«Ми привітали одне одного з успішним виконанням наших двосторонніх домовленостей […] Також це було зроблено відповідно до зобов’язань України в рамках Кластера 1. Отже, ми виконуємо свої зобов’язання»,
— йдеться у публікації Сибіги.
Конкурентність — це не ворожість
Голосування за закон про освіту нацменшин було результатом домовленостей, досягнутих у червні (сподіваюсь, тепер хоча б з цим не будуть сперечатись), а його просування в межах законодавчого процесу в Україні стало можливим зокрема завдяки угорському тиску.
Зараз бачив, як поширюють твердження, що «ми перенесли ухвалення закону з кінця року або те, що мало бути у 2027 році» — це не так.
➡️ Закон про освіту мав бути винесений на розгляд ще у вересні, про що в серпні заявляв посол України в Угорщині Шандор. Посилання.
Успішного голосування очікували і в ЄС, бо напередодні, 14 вересня (тобто в період, коли мав бути вже винесений), Єврокомісія направила лист до Верховної Ради.
«Просування України до членства в ЄС також потребує подальших кроків щодо захисту осіб, які належать до національних меншин, та їхніх освітніх прав відповідно до європейських стандартів і практики»,
— йдеться в листі Єврокомісії.
Але в ході консультацій усіх зрештою влаштував жовтень, бо ми посилались на «перезавантаження уряду».
Наприкінці вересня віцепрем’єр Ченцов перед Кабміном йдеться на урядовому сайті🗣:
«Ми переходимо до етапу практичного виконання великого масиву зобов’язань: кожен пріоритет переговорного процесу на цьому етапі має бути переведений у конкретні законодавчі та урядові рішення».
Із заяви Ченцова також відомо про графік, згідно з яким другу частину змін у сфері національних меншин відповідно до вимог вступу планують на 2027 рік, а зараз реалізовувалася перша — у 2026 році, у сфері освіти.
Тобто угорці конкурентно, дипломатично, контактно тиснули на те, що було в рамках домовленостей (в їх сприйнятті та за підтримки ЄС). Але зрештою контактність дипломатії — це не про ворожість. Це про закони дипломатії, де політика — це процес зіткнення та узгодження інтересів, а дипломатія — пошук прийнятного рішення.
Те, що ми бачили, — це приклад дорослої контактної дипломатії: є позиції сторін, є раунд дипломатичного зіткнення, інша сторона жорстко окреслює свій інтерес, відбувається зчитування позицій, вихід на пропозиції, підготовка рішень і зрештою — взаємне виконання домовленостей.
Це і є конкурентна дипломатія, у межах якої потрібно вміти відстоювати свій інтерес, вивчати і розуміти інших та при цьому вчитися не створювати собі ворогів під час процесу. І як потрібно, на мою думку, відмінно продемонстрували офіс віцепрем’єра Ченцова та МЗС загалом.
❓Але при цьому чи досягли б Ви цього з Орбаном, або у формулі Мадяр=Орбан, яку просували в істеричних заявах? Ні, це якраз і є відмінність, де уряд Мадяра конкурентний до наших інтересів, з власними обмеженнями та тарганами (як і всі ми), але доступний в плані узгоджень і взаємодій.
При цьому в конкурентному процесі критичні рішення такі, як продовження санкцій, прийняття найбільшого пакета санкцій проти Кремля, розблокування коштів за Євопейським фондом миру тощо, — Будапешт не блокував, а підтримував (як і обіцяв), навіть під час дипломатичного процесу «тягни-штовхай».
Тож це яскравий приклад і досвід всім нам, який показує, як виглядають подібні процеси і як треба і як не треба діяти: як треба домовлятися, як треба виконувати домовленості й досягати взаємовигідного результату — і все буде добре (для кожного з нас).
Resurgam ➰ Приєднуйся