*Продовження (Частина друга 2/2) Перед прочитанням читайте першу частину👆
🔗 Слабкість, але водночас і об’єктивна потреба у зовнішньому визнанні держави змушували нас мовчати у 90-х (було необхідністю визнання держави), що згодом перетворилося у своєрідне «фантомне мовчання» вже в наступні десятиліття. Цей стан додатково посилювався московською пропагандою та радянськими історіографічними викривленнями. І все це приправлено практикою польського істеблішменту формувати національний міф через історичні кризи з іншими народами.
🔗 Це мовчання змушувало відкладати процес формування національної пам’яті (починати їсти та говорити) і не формувати її та зберігати, а політизувати та спекулювати (мені боляче, не можу,тощо / нас не розуміють; а що скажуть за кордоном), що також є наслідком практики «фантомного мовчання» (як і з моїм досвідом, описаним вище).
🔗 Щоб розірвати це порочне коло й робити те, що краще тобі, потрібно самостійне усвідомлення чи якийсь каталізатор, щоб почати «кусати». Для мене це була мамина легка маніпуляція. Для України це стало вторгнення 2014 року. Нехай місцями боляче, нехай не зрозуміють, але це краще за мовчання — це процес виходу з мовчання до стадії завершення формування нації, бо нація може бути до кінця сформована, в тому числі, тільки зі сформованим пантеоном героїв як сучасності, так і минулого.
🔗 Те, що цей пантеон комусь не подобається, бо забагато політично спекулювали на зовнішньому факторі, то нехай йдуть до психолога.
🔗 Так, поки ми будемо «кусати» та вчитися говорити, буде неприємно та боляче, але потім зрештою доведеться змиритись (або не змиритись і застигнути в токсичності) — це їх вибір. Головне — це усвідомлення після першого «укусу», що ми можемо й маємо говорити.
🔗 Сперечатися, чия історіографія правильна: польська чи українська, — немає сенсу, бо «в свої хаті своя правда і сила, і воля». Якщо хтось не усвідомлює, що з повагою/байдужістю треба ставитися до історичної пам’яті іншого, як з повагою/байдужістю переважно Україна ставиться до польської історії, яка в рамках взаємодії з українцями далеко «не гуманною була», то це їх проблеми, не наші.
🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram
🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати
Post #4616
30.8K
✙Resurgam✙ Історія про стоматит та польські політичні істерики (Частина перша 1/2) 💬 У підлітковому віці мене спіткала одна неприємна ситуація. Я захворів на стоматит, з першого погляду проста, але, як виявилося, інколи вкрай неприємна річ, особливо якщо стається не…
- 💯 2.1K
- 👍 311
- ❤ 122
- 🤔 18
- 🙏 9
- ❤🔥 5
- 👏 5
- 👀 3