Для деяких людей турбота не приносить розслаблення, хоча саме цього вони довго потребували.

У відповідь на тепло, уважність або щире піклування всередині з’являється напруження, ніби треба швидше зібратися, не займати багато місця, не звикати, не розслаблятися надто сильно.

Поруч із близькістю може виникати обережність, яку складно пояснити навіть собі.

Людина починає контролювати реакції, віддалятися або шукати приховані очікування там, де інший просто намагається бути поруч.

Часто це пов’язано з досвідом, у якому турбота не була стабільною або безпечною. Тоді психіка запам’ятовує не лише тепло, а й напругу поруч із ним. Через це навіть хороше починає сприйматися з внутрішньою настороженістю.

Поступово змінювати це допомагає не примус «навчитися довіряти», а можливість помічати власну реакцію без сорому за неї.

Здатність залишатися в контакті трохи довше, не тікаючи одразу від тепла, іноді вже стає важливим кроком до відчуття безпеки поруч з іншою людиною.