Зустрічали чи ви людей, яким дуже складно просто сказати: «мені було неприємно», «я образилась», «мені боляче».

У них часто зразу поруч з’являється потреба пояснити, чому саме вони мають право це відчувати.

Тому замість живої розмови про себе людина починає наводити аргументи, згадувати деталі, виправдовувати власну реакцію так, ніби без цього її почуття виглядатимуть неправильними або перебільшеними.

Усередині ніби існує правило: просто емоції недостатньо.

Потрібно довести, що вона справді має причину, що вона логічна, доречна і не створює проблем іншим людям.

З часом це забирає відчуття свободи у власних переживаннях. Людина менше слухає себе і більше намагається вгадати, чи визнають її почуття достатньо «правильними», щоб їх можна було показати.

Повернення до себе тут починається не з уміння «правильно говорити», а з поступового дозволу не пояснювати кожне власне почуття до найменших деталей.