Є люди, які настільки звикли бути «зручними», що вже майже не помічають, як постійно стримують себе поруч з іншими.

Не сказати зайвого.
Не показати роздратування. Вчасно згладити напругу. Підібрати правильну інтонацію. Відчути настрій іншої людини раніше, ніж власний.

З боку це може виглядати як легкість у спілкуванні, турботливість або зрілість, але всередині часто накопичується сильна втома від постійної необхідності бути тією, поруч з ким усім комфортно.

Поступово людина настільки звикає підлаштовувати себе під інших, що їй стає складно зрозуміти, а що взагалі відчуває вона сама, якщо нікого не треба заспокоювати, підтримувати або не розчаровувати.

І тоді виснажує вже не саме спілкування, а постійний внутрішній контроль, у якому доводиться весь час стежити за собою, щоб випадково не створити незручність для інших людей.