Деякі люди живуть так, ніби справжнє життя ще не почалося.

- Треба лише трохи дочекатися
- Закінчити складний період
- Вирішити проблеми
- Стати спокійнішим, успішнішим, впевненішим.

І тоді нарешті можна буде видихнути…

Але проблема в тому, що ця внутрішня точка спокою постійно відсувається далі.

Психіка звикає жити в напрузі, в режимі постійної готовності до чогось важливого. І навіть у хороші моменти людина не може по-справжньому розслабитися, бо всередині ніби весь час працює сигнал тривоги.

Часто за цим стоїть досвід, у якому спокій був нестабільним, де потрібно було бути насторожі, швидко дорослішати або весь час до чогось пристосовуватися.

І тоді очікування стає способом життя.

Але життя не починається після ідеального моменту, воно вже відбувається, навіть зараз.

Іноді це дуже сумне усвідомлення, але водночас саме воно повертає людину назад у власне життя.