Буває, після глибокої розмови чи теплого контакту раптом хочеться закритися.

Не писати. Не відповідати. Побути одному.

І це може лякати: «Що зі мною не так, якщо після близькості я хочу дистанції?»

Але психіка іноді так захищається від надмірної вразливості.

Бути відкритим - означає показати щось дуже живе й важливе.ю, а після цього природно виникає потреба «зібрати себе назад», повернути межі, побути окремо.

Проблема починається не з самої дистанції, а тоді, коли вона стає єдиним способом справлятися з близькістю.

Бо справжні стосунки - це не постійне злиття, у них є місце і для контакту, і для окремості.

Іноді потреба відійти - не про втечу від іншого, а про спробу не втратити себе поруч із ним.